Степь Ковыльная

      

О степь – весною вся в пчеле,
Люблю, мой оберег…
Богатства на лице-челе
Со мной уже на век.
Пьянишь так запахами, степь,
Пространства нет родней –
Крастот витает здесь вертеп,
В стихах ты поимей!
Твоя душа – моя душа,
Заплачем, здесь чертог,
Любови сердца здесь межа,
Обоих любит Бог –
Глядит с обители, молчит,
Ведь Он нас сотворил,
На жизненных путях учил,
Взаимный наш порыв…
Времён всех года, как наш век,
Дни грусти, побори –
Пройдёт, как будто бы взмах век,
На Небесах – жюри…
31.01.2023 г.   

     Степ Ковиловий

О степ із запахів Землі –
Люблю, мене прирік,
Багатства на лиці-чолі
Зі мною вже навік.
Духмяні запахи і степ,
Цей простір найрідніш –
Що у тобі лиш не росте,
Хіба вбереш у вірш…
Твоя душа – моя душа,
Заплачемо удвох,
Любові серця тут межа,
Обох нас любить Бог –
Вдивляється, лише мовчить,
Бо Він нас сотворив
І на шляхах життя все вчить,
Взаємний наш порив…
Всі пори року й людський вік
У радості… й журбі…
Все мине наче змах повік,
На Небесах – журі…
31.01.2023р.