Ода роздiловим знакам

! ' ? — ( ) ... :):) ,  .

Не вистачає слів, їх поодинці
Шукаю в пам'яті на глибині,
Щоб римувались на моїй сторінці —
Таке дозвілля по плечу мені.
Біжать склади, показують дорогу.
Цвітіння жде засмучений бутон...
Я знаки закликаю на підмогу —
Довершено-чутливий камертон.
Промовистий дефіс й двокрапка обруч,
Мов усмішка. Всміхайтеся і ви!
Апостроф зверху, зліва чи праворуч,
Підскоком на галяві лісовій.
Багатокрапок мовчазне зітхання.
Тире осмислені — який в них зміст?
Під зорями закоханих прощання?
Довгоочікуваний благовіст?
Не вистачає слів і в ранку роснім
Зігнувся вигук. Витримки! Стерплю.
Лапки, щоби у сенсі переноснім,
Браслети-дужки — я і їх люблю!
Прогалина говорить підрядково.
Ще знак якийсь із неї вислиза...
То — крапка, мов засохла крапля крові
І кома — просто мокра ще сльоза.
Не вистачає слів! І знакам "оду"
Співала б я. Та часу, вір, в обріз.
П'ять знаків оклику!!!!! Я — на природу!
Іще встигаю — за грибами — в ліс.

Обруч — поряд.

Вільний поетичний переклад власного вірша "Мне не хватает слов".

http://stihi.ru/2011/09/26/1656