Я сумую за тобою, весно!
За бруньками милими в гаях
І скажу тобі сьогодні чесно,
Сподіваюсь на талан* в боях.
Мрію вже, що пройде швидко лютий,
Втратить врешті силу і зима.
І поллється музика прелюдій,
Від рубців очиститься земля.
Морозець віддасть права світилу
І повільно піде в далечінь.
Може, забере нечисту силу
В темний світ пекельних володінь…
Завмираю в спогляданні дива,
Кваплю без кінця нестримний час.
Хоч звичайно я і незлостива,
Та в душі лунає гніву глас.
Дні минають у страшній напрузі,
У чуттях - немислимий тягар.
Боже, скільки ж бути чорній смузі?!
Прожени скоріше злих хозар!..
*Талан (тут) - успіх, удача.
Завмираю
© Copyright: Галина Чехута, 2023
Свидетельство о публикации №123012907820
Свидетельство о публикации №123012907820
Рецензии