Скажи мені,чому у тебе знов
В руках зів'яли паперові квіти?
Вони живі?
Хіба так можна жити?...
Хіба такою має буть любов?
Пап'є маше - це мабуть просто страх
Стикнутись с тим, що вже тебе вбивало.
З паперу світ - цього для щастя мало,
Він просто зникне восени в вітрах.
І серед книг ховатися не варт -
Відкрий вікно, вдихни грудневу, білу
Хурделицю...
Що?
Серце зачерствіло?
Ти це серйозно?
Та невже не жарт?
А може разом, просто зробим крок?
Розплющуй очі -
Світ тобі не ворог.
Дивись на небо,
Сміливіше,
Вгору -
Торкнутись варто поглядом зірок.
І розмаїття фарб та кольорів
На білий аркуш акварельно ринуть.
Все зміниться за мить
Чи за хвилину,
І різнотрав'я нових почуттів
Зігріє серце теплими словами.
Рум'янець запалає на щоках.
А паперові квіти у руках
Розпустяться живими пелюстками...
18.11.22
Скажи менi
© Copyright: Наталия Рыбальская, 2023
Свидетельство о публикации №123012706659
Свидетельство о публикации №123012706659
Рецензии