Хвилююча меланхолійна млість
То сльози викликає, то похмурість,
Знесиленість, журбу і навіть злість
І роздуми про талану примхливість.
Депресія, немовби напівсон,
Занурює у мріяння сумливе.
Як дощовий безрадісний мусон,
Нагадує душі про щось щемливе.
А ще коли погода дощова
Малює безвідрадні акварелі,
Душа на утішання упова,
Самотність відчуває, як в пустелі.
І серце, як беззахисна мішень,
Від почуттів щемких тремтить у грудях…
Як зморений, мовчить понурий день
І слухає страшних боїв відлуння.
Меланхолiйна млiсть
© Copyright: Галина Чехута, 2023
Свидетельство о публикации №123012609190
Свидетельство о публикации №123012609190
Рецензии