Пахнув сирістю і худобою
десь із місяць залишений хлів.
Обезсиленний від хвороби,
я днів зо три у ньому жив.
Мерз нестерпно. Як у тумані
бачив Смерть і корився їй.
Думав : як це мене не стане?
І змирявся :
- Ходи мерщій!
Засинав й прокидався згодом,
дивувався - живий іще?!
Вирувала навкруг негода,
мокрий сніг впереміж з дощем.
Смерть чекала чогось уперто,
я ж висів між світів в ті дні.
Двері ззовні були підперті,-
їх несила відкрить мені.
І коли вже здалось - злітаю
просто в небо, мов янголам брат...
Голос, грому гучніш :
- Вітаю!
Хлопці, ну-мо його в медсанбат.
300-тий
© Copyright: Ева Сокол 2, 2023
Свидетельство о публикации №123012405671
Свидетельство о публикации №123012405671
Рецензии