Обнiмалась я з Вiтром...

Любовь Вишневецкая
Моя віра сутула
прилягла серед трав...
- Я в промінні тонула!..
В океані тепла...

Насолоджуюсь сонцем,
де пилок польовий...
де хмарки-охоронці...
- П’ю небесну блакить!..

Мрії ковзали небом...
та зникали пусті...
- Скільки щастя нам треба
щоб життя це пройти?..

Для моєї надії,
що бринить, як струна,
трави світ застелили!..
- Ніжність чую сповна...

Там, де чисте повітря,
де просохла сльоза,
обнімалась я з Вітром...
- Самий вірний козак...

                23.01.2023 р.

Фото из инета.


© Copyright: Любовь Вишневецкая, 2023
Свидетельство о публикации №123012308993
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Любовь Вишневецкая
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Любовь Вишневецкая