Софiсту

23.01.2023.

Пішла б в софісти: хай навчить
Величний Протагор
Інакшості, не боячись
Філософічних норм
І форм, в яких заклякнув дух.
Народжені повзти,
Ті, хто не мав чутливий слух,
Інакших вб*ють завжди...
Палають дописи, пала
Вогнем безодні мить,
І піднімається імла,
Щоб все заполонить…
І кожного, хто гляне в суть,
Підніме догори
Свої зусилля, розіпнуть,
Розтрощать… Знов горить,
Пала назовні лютий страх,
Коли хтось йде за край,
І запитання збурять, як
Цунамі – крики й ґвалт. 
… Інакше – манівний гештальт,
Людське зазнає меж,
Коли захоче Все пізнать,
Та з найвисоких веж
Земного розуму, нажаль,
Не охопити світ.
Та бджілок не бува без жал,
Народиться софіст,
Крізь небуття статичних слів
Піде шукати сенс,
І свіжа думка в вирі злив
Відкриє зміст-лице…

Післямова
Мені важко перебувати у часі і просторі без того, щоб не поринути у світи, в яких мисленевий процес знаходить своє відзеркалення, і потужні думки народжуються такими ось чи то філософами, чи то софістами, яких реабілітує Сергій Дацюк у своїх "Софістичних бесідах".
Нажаль, серед мого близького оточення мені нема з ким посперечатися на такі теми, обговорити думки вищого щабля відтворення...
Тому одна розрада - слухати таких, як Сергій Дацюк, Юрій Чудновський, Володимир Нікітін, Тарас Бебешко, Андрій Баумейстер, Олександр Філоненко, Олексій Аристович, Олег Хома іже з ними... І перетинаючи кордони часу та розумових обмежень, піднімати себе над власними обмеженнями та патернами розуміння того чи іншого...
Кому цікаво народження вірша, слухайте ось це:
https://www.youtube.com/watch?v=cErtX_WqLh0&t=5280s&ab