Что дальше? на украинском языке

ЩО ДАЛІ?

І що далі буде з нами,
З простими рабами?
З рабами нових садомитів,
Що дали кайдани?
А ми з радістю їх взяли,
Як малії діти,
Самі родом із козаків,
Но прикрили віки -
Життя мати захотіли
Наркозалежне,
Щоб залежити від зілля,
Що дає "надєжду".
Захотіли щастя з дітства
І кусочок хліба,
Наче б зовсім всі забули
Старі казки діда.

Діда з нашого під'їзду,
Що йшов до Берліну,
Разом з хлопцями з Ташкенту,
З Мінська і Надіму.
Йшов для того, щоб зламати,
Бурую зміюку,
Щоб вона усім нащадкам
Надала науку,
Що робити злії речі,
Просто так не вийде,
Має скоро бути кара
За такє дозвілля!

Але хлопці з-за океяну
Навчились смикати
За невидимі ниточки,
Щоб бути бараном.
І щоб радісно всім було,
Як баранам жити,
Стали долляри давати
За те, щоб убити.
Щоб убити все "москальське",
Щоб самім сидіти
У своєму добрім панстві
І ще й вчити жити.
І казати, як страждали
Від "руського гньоту",
Як погано їм жилося,
Як хотять в Європу.
І лишилося з мізинчик,
Ну, саму крапулю,
Задля того, щоб Росії
Показати дулю.
Ну, ось-ось і обірветься
Нитка з кукловоду
І замайорить "Свобода
Козацького роду"!

Раньше була хоч земелька
Рідненька, від діда,
А тепер мені осталось -
Сало з України...
Ось доїм його я завтра,
В Польщі, на квартирі,
І не буде більше в мене
Нічого від діда.
Ти, мабуть, тримайся, діду,
За нашу свободу,
За свободу від "гейропи",
Я хочу до дому.
Якби знав в якім болоті
Ми застрянем, хлопці!
По самісінькії вуха!
Вже й не видно сонця!!!

Хочу дихать, а не можу.
Боже! Порятуй мя!!!
Як вмолити тебе, Боже?
Як назад вернутись?
Я б тоді не дав пендосам
Мою думку дбати,
Замість мене нести прапор
На бій з ворогами!
І не дав би добру пам'ять
Наших ветеранів,
Хочь малесенький кусочок
Лапати руками,
Забруднілими від грошей
"Західних партнерів".
І Георгіївську лєнту
Дав би офіцерам,
Тільки тим, які досягли
Вищої науки-
Захищати рідну землю
Від "гейрописуки"!