Чим іще прийдЕться заплатити
за саме народження своє?
Почуттів роздвоєна орбіта
лЕгкого шляхУ не визнає.
Пазлики знаходять власну нішу -
хід подій людині не змінить.
Господи, я дякую за тишу,
що жертовним зреченням фонИть.
Звісно, всі зигзаги по любові.
Бути чи не бути - не спитать.
В кожнім непромовленому слові,
мов у схроні - Божа благодать.
Так? Інакше? Вічність - тонка справа.
Кров призве відплату сповідАнь.
Йти куди, якщо між "ліво" й "право"
ледь помітна істерична грань?
Ще би трохи для душі ілюзій,
попри війни, нЕнависть і лють...
Скоро на останнім пекла крузі
Господа невірні розіпнУть...
знову й знову... воскресіння пута
крІпкі, наче із Дамаска сталь.
Змиє кров приниження отруту
і зневіри темної печаль.
Аби вкотре освітити темінь
й дать Любові на життя права.
Господи, душа стає, мов кремінь,-
простодушна, любляча, жива.
Господи...
© Copyright: Ева Сокол 2, 2023
Свидетельство о публикации №123011805412
Свидетельство о публикации №123011805412
Рецензии