Н бито живий...

Знаєте... Сумніватися можна в будь-чому...
Чи шкідливо палити. Чи є Бог на світі.
Можна сперечатися навіть з тим що два на два чотири. 
Або жити в страху чекаючи на війну, вірус, і не виходити зі своєї квартири.
Але щоб ви не робили, про, щоб не мріяли, не сумнівайтеся, ви обов'язково помрете.
Кожен у свій час, як і треба, але звісно я розумію, ви цього напевно не хочете.
Це Шахтарськ. Чудове місто, 
П'ять кладовищ, наче навмисно.
Місто настільки старе, що уся земля під ним заповнена мерцями.
Розуміти це теж виходить з пів тями,
Хоч, напевно ви не помічаєте, але на вулиці їх теж багато.
Живим з ними не те щоб складно, але сперечатися важкувато. 
А ось це наш метагерой Олекса, він майже не живий. 
Ні, насправді він не дуже шкідливий.
Але хай вас не вводить в оману те, що він розплющив очі та підвівся. 
Настрій у нього як завжди паскудний, адже попереду весь день, який потрібно якось прожити. 
А робити нічого не хочеться як і завжди. Олексу все бісить. 
Бісять люди, при чому всі разом. 
Немов усі дратують за чимось наказом. Бісить гарна погода. 
Будь-які новини, погані фільми, та уся звичайна природа. 
А ще він ненавидить спорт, але, як бачите, біжить, мучиться. 
І чекає коли це все закінчиться.
Але найбільше Олекса не може терпіти себе. 
Десь півтора року тому, Олекса знайшов собі роботу для душі.
Робота як робота, але є одна проблема, потрібно кожен день спілкуватися з людьми.
Знаєте що є найприкрішим коли, хтось важливий для тебе помер?
Поки він живе, тобі здається що без нього не можна.
Ось він є, як є, наприклад нога, а потім він раптом раз, і вмер, а ти далі такий живеш, новий день настає всі навколо щось роблять і ти повинен кудись йти, а як йти якщо виявляється що в тебе немає ноги?