Помежи двох дубiв росте тополя
вродлива, наче молоде дівча.
Як вибере собі одного, доля
пристане іншому лиш глядача.
Дубки хизуються широковіті,
і марять за переплетіння віт
своїх з тополею несамовито
і гне гілля тополя та услід.
Отак і ми росли з дитинства поруч.
В трьох різних хатах на краю села.
Ти посеред, з обох боків ми обіч,
як хвилі дві навколо корабля.
Ти взяла не мою, його хустину,
на лаврах спочиває він. А я,
занадто втомлений для відпочину,
візьму останній довід короля.
світлина: Микола Пимоненко. У колодязя (Суперниці). 1909.
Суперницi
© Copyright: Цветков Александр, 2023
Свидетельство о публикации №123011308512
Свидетельство о публикации №123011308512
Рецензии
