Доля має такі загадкові риси -
Мов дарунок богинь у руках Паріса,
Обіцянка нових перемог миттєвих
Та кохання в облозі слів несуттєвих.
Не здивую я, звісно, Вас ще й словами.
Віражі та фігури такі непевні,
Краще мовчки збудую ілюзій храми
Уві сні. Траєкторії їх таємні
Нам відомі обом. Так пульсує тиша,
Так долаються відстані й перешкоди.
Я на серці своїм закарбую відчай,
Посвякденно долаючи цю природу.
Дистилят алхімічний - чуття змістовне,
Несподівано чисте, немов нірвана,
Але швидко від нього сивіють скроні...
І навіщо руйную себе словами?
Источник: https://poembook.ru/poem/2861435-formula
Формула
© Copyright: Марина Чиянова, 2023
Свидетельство о публикации №123011100206
Свидетельство о публикации №123011100206
Рецензии
