Братья...

Братьям не хватает мира,
Когда делится квартира.
- Спадкоємець хоче все,
Його бажання над усе.
- Милосердный над законом,
Правит и семьёй и домом.
- Ненависть риє дві могили,
Так розумні люди вчили.

Дымный ветер по степи,
Злость срывается с цепи.
Тут свои, а там укропы,
В человечий рост окопы.
Чернозём втоптался в кровь,
К чёрту братскую любовь.

Палить божий світ русня,
У диму не бачим дня.
Б’є ненависть цього ката,
Розірвати треба брата.
Бруд запачкався у кров,
К бісу братську - цю любов.

Сладко спали, много пили,
Что хотели, то творили.
Вздумали искать свободы,
Вдоволь углеводороды...
Продавали. Жирно ели,
Отупели…, озверели.

Досить цього виправдання,
На моїй землі страждання,
Сієш, наче то зерно,
Палиш житло і майно.
Жінки стогнуть, плачуть діти,
Як мені таке терпіти?

Да… колись були братами,
А тепер ганьба між нами.
Мало Вам свого города?
Це така дурна порода...
«Ми радіємо за брата,
Коли в нього горить хата».

Ладно брат, что не бывает?
Бог виновного прощает.
Исповедуюсь, как в храме,
Много горя между нами.
За безумие прости,
Отпусти… перекрести.

Брат, пробачити не можу...
Дивлячись на волю Божу.
Мабуть с часом все пройде,
Бруд і кров сім’ю мине.
Бог дає - будемо жити,
А дітей любові вчити.