Скривавлений бетон, матрац, підвал.
Лиш тут воно зриває з тіла драння.
Ні, це не я, я не благаю. Шал.
Нема чим дихати, лиш белькотання.
Осліпнути, розтанути в ночі.
Ні. Жити. Ох. Іще один. Я мушу.
Ще як смердить. Як боляче. Мовчи.
Воно не здатно скривдить мою душу.
О, мамо, матінко, спаси, прости.
Невинна. Винна надзвичайно.
Най розірвали груди їх хрести,
Я виживу і змиє кров Почайна.
світлина: Микола Пимоненко. Жертва фанатизма. 1899.
Щоденник вiйни. Жах
© Copyright: Цветков Александр, 2023
Свидетельство о публикации №123010504666
Свидетельство о публикации №123010504666
Рецензии