Ой чого ти батьку...
Ой чого ти батьку посивiв так рано,
Що тебе зiгнуло у дугу?
-Чи не мав що iсти?
-Чи життя дiстало?
-Чи думки навiяли смуток i нудьгу?
Справдi кровоточить в моiм серцi рана.
Таке не бажав би й ворогу.
Двох синiв-мужiв,справжнiх красенiв,
Народила ненька,дружина моя.
Тож напевним чином,з такоi родини,
Малаб утворитись дружняя сiм"я.
Та воно не сталось,як менi гадалось,
Мабудь це надумав собi я.
Тож маю два сина,та нема родини,
Саме таку iстину пiзнав.
Вони моi дiти,дав я iм освiту,
Та напевне розуму не дав.
Поки ще маленькi треба було вчити,
Як поперек лавки кожен з них лежав.
Доля не щаслива,голiвоньку сиву,
До кого на старiсть прихилить.
Вiдцвiтас вишня став синам я лишнiй,
Ось вiд цього серденько болить.
Не знайшли два слова,щоб iз Ростову,
До Луганьську батьку подзвонить.
Ой чого ти батьку посивiв так рано,
Що тебе зiгнуло у дугу?
Шматок хлiба маю та пiснi спiваю.
Саме цим лiкую смуток i нудьгу.
Щоб не кровоточила в моiм серцi рана,
Пiсню заспiваю ii свою.
Свидетельство о публикации №123010401731