Сеньорита акация, добрый вечер...

Сеньорита акация, добрый вечер.
Я забыл, что забыл я вас.
Только осень легла на плечи.
Осень, вы и осенний час.

Когда стала любовь ненастьем,
Стало слаще любить нам вновь.
Сеньорита, колючее счастье,
Что же есть такое - любовь?

Всё, казалось бы, отболело.
И сгорело всё в том огне.
Растоптало душу и тело.
Ну зачем же, зачем всё мне?

Всё прошло. Подвелись итоги.
Все мосты сожжены. Я жив.
И сказал я: - Ну, слава Богу...
Знамя крестное положив...

Снова - здравствуйте, добрый вечер!
Вы откуда явились, огнёвка моя?..
Сеньорита, в огне все плечи.
Осень, вы и осенний я...



Микола Вiнграновський

Сеньйорито акаціє, добрий вечір.
Я забув, що забув був вас,
Але осінь зійшла по плечі,
Осінь, ви і осінній час,
Коли стало любити важче,
І солодше любити знов…
Сеньйорито, колюче щастя,
Хто воно за таке – любов?
Вже б, здавалося, відболіло,
Прогоріло у тім вогні,
Ступцювало і душу, й тіло,
Вже б, здалося, нащо мені?
У годину суху й вологу
Відходились усі мости,
І сказав я – ну, слава Богу,
І, нарешті, перехрестивсь…
Коли ж – здрастуйте, добрий вечір…
Ви з якої дороги, пожежо моя?..
Сеньйорито, вогонь по плечі –
Осінь, ви і осінній я…