Подаруй мені серце з прозорої криги
Під ялинку у лісі його поклади.
Хай зачиненим буде, як відьмина книга
Не відчує жалю, не зазнає біди.
Не згорить у пожежі із гніву і болю.
Стану зовсім інакше писати вірші.
Не любитиму більше - така моя воля!
Та ненависть також не торкнеться душі.
Подаруй мені вдачу, що інеєм вкрита,
І на шию повісь, як кулон-оберіг
Де нема почуттів - там не буде боліти,
Тільки світлом м'яким мерехтить чистий сніг.
Замети хуртовиною, знищ вільним вітром
У моїй голові полум'яні думки.
Буде ніч назавжди, я зрікаюся світла,
І кидаюсь від нього, як звір, навтіки.
Хочу стати самою зимою - довіку,
Найморознішим з сотень і тисяч життів.
Обійми мене срібними крилами снігу,
І не дай більше впасти в полон почуттів.
Крижане серце
© Copyright: Анита Левицкая, 2022
Свидетельство о публикации №122123008218
Свидетельство о публикации №122123008218
Рецензии