Мой визави

  Н.Бидненко
Ну, що мовчиш, мій візаві?
Які думки снуєш поволі?
А з кожним обертом Землі
Приходять зміни в наші долі.
Завис в душі вчорашній день,
Як незакінчена love story,
Рядки залишив із пісень,
Що намагались буть в мажорі.
А що нам завтра принесе,
Яку дорогу Доля вкаже:
Чи забуттям укриє все,
Чи в серці рани перев’яже?
Та є сьогодні. Й ми отут,
Мій візаві, удвох востаннє.
Ні заборон, ні меж, ні пут –
Живем сьогоднішнім коханням.
***
Ну, что молчишь, мой визави?
Какие мысли тебя будят?
Ведь с оборотами Земли
Приходят смены в наших судьбах.
Завис в душе вчерашний день,
Недооконченной  лав стори,
Оставив песенную сень,
Что быть старается в мажоре.
А что нам завтра принесёт,
Какой нам путь Судьба укажет:
Иль забытьём укроет всё,
Иль в сердце раны перевяжет?
Но есть сегодня. И мы тут,
В последний раз миг счастья ловим.
Запретов нет, границ и пут -
Живём сегодняшней любовью.