Когда в душе поэзия звучит...

     https://youtu.be/APy87sjs4mI

Калі ў душы паэзія гучыць,
Хвіліны тыя быццам заміраюць,
Прырода нам абдымкі раскрывае,
Душы спакой гатова падарыць...
Калі душа твая ня спіць - спявае,
Калі яна, як скрыпачка, звініць,
То побач нават камень ажывае
І мара бы за далягляд ляціць.
Пагляд чароўны твой, ён поўны ласкі,
А слова ад душы - бы птах жывы.
З табою можам жыць мы быццам ў казцы
І стане наша "зараз" дарагім,
Бязмежным бы прасторы свету, неба
І Космас будзе дараваці нам
Душа ўсяго што хоча, што ёй трэба,
Каб толькі песні загучалі там.

А.Умінскі.

Коли в душі поезія звучить ...

Коли в душі поезія звучить,
Хвилини, ті, немов би, завмирають,
Природа нам обійми розкриває
І кішка по-казковому мурчить…
Коли душа пісні свої співає,
Коли вона, як скрипонька, дзвенить,
То поряд навіть камінь оживає,
Святковою стає буденна мить.
Цілющим стане погляд, повний ласки,
А слово від душі – як птах живий.
Ми можемо з тобою жить, мов в казці,
І стане наше «зараз» дорогим,
Безмежним, мов простори світу, неба,
І Всесвіт дарувати буде нам
Все, що душа бажає, що їй треба,
Лиш тільки щоб пісні звучали там.

Т. Логвіновська.