Навiчно згине пер. Риммы Батищевой

      Прийдешні очманілі холоди
      Покрали цвіт блакитно-золотавий...
      Сумують згашені рядки октави -
      Без квіту не бувають і плоди.

      Чорніє вдалині промерзлий дах...
      Замерзли запечалені автівки...
      Риплять дерев оголені верхівки
      І не сміються діти по дворах...

      У шпарках вікон скимлить мокрий сніг...
      Жене вітрисько зграю хмар кудлату...
      А ворогу - усе нема відплати -
      Твій, Боже, гнів його не переміг?

     Десь надвечірні боязкі бори
     Твій погук перешіптують у висях -
     Бентежно закликають: "Не журися!
     Очікуй найсвітлішої пори,
 
     Коли орда впаде до ніг Господніх,
     Навічно згине у стрімких безоднях!"

                Перевод - Риммы Батищевой
Грядущие шальные холода
Цвет синеватый с золотым украли…
И звуки пригорюнились в печали…
А без цветка не получить плода.

Чернеет вдалеке промёрзший кров…
Застыли погрустневшие машины…
Скрипят деревьев голые вершины,
Не слышно смеха деток со дворов…

В щелях оконных мокрый снег скрипит…
И гонит ветер стаю туч лохматых…
Но только нет ещё врагу отплаты –
Твой, Боже, гнев его не победит?

И где-то ночью робкие боры
Твой окрик бесконечно повторяют,
«О, не печалься!» – пылко умоляют.
«Дождись, наш Отче, правильной поры!»

Когда орда падёт к ногам Господним,
Возрадуемся мы, народ свободный!


на фото - свято Різдва Христового в Княжичах, 26 грудня 2022 року