Хоч раз на добу поїсти, годині о сьомій вечора.
Звичайно ж, після роботи. І випити чашку чайку.
І, стогнучи на дивані, мітлою натруджені плечі
Розправити, і подумать про долю свою гірку.
Ой душенько, мабуть, не діждешся – коли ж воно розпогодиться.
І сниться могилка мамина, і річка Хорол, і гаї.
Дев’ятий вже рік стріляють у тітку полтавські родичі,
Й колишні мої сусіди, і перші учні мої.
І гірко, образливо, й сльози не перекрити кранами.
Я, мабуть, занадто добра, а може – стара дурна.
Бо жаль мені всіх стражденних, убитих усіх і поранених.
У вас Новий рік? Вам радісно? Вітаю! А в нас – війна.
23.12.2022
А в нас вiйна...
© Copyright: Надежда Еременко, 2022
Свидетельство о публикации №122122505208
Свидетельство о публикации №122122505208
Рецензии