Н.Бидненко
Як прекрасно з тобою мовчати,
Тільки слухать хвилин перебіг…
А зима опуска білі шати,
Щоб ніхто нас зурочить не міг.
Як прекрасно з тобою мовчати,
Лиш плече відчувати плечем.
Навіть зорі застигли на чатах,
Зберігаючи ніжності щем.
Як прекрасно це – бути з тобою!..
Та не випала нам спільна путь.
У житті не з’єднавшись судьбою,
Дві душі у астралі пливуть.
***
Как прекрасно с тобою молчанье,
Только б слушать , как миг пролетел…
Даст зима нам свои одеянья,
Чтоб нас сглазить никто не посмел.
Как прекрасно с тобою молчанье,
Лишь касание трепетных плеч.
Даже звёзды застыли в печали,
Чтобы нежность касаний сберечь.
Как прекрасно - быть рядом с тобою!..
Но у жизни путь сложен и крут.
Разведённые злою судьбою,
Две души по Астралу плывут.
Две судьбы
© Copyright: Татьяна Маркова 3, 2022
Свидетельство о публикации №122122504449
Свидетельство о публикации №122122504449
Рецензии