про одну iкону

Ніч Віфлеємська у зорянім светрику.
Світло розсіяне над каганцем.
Шиє рука про народження метрику,
ніби роман зі щасливим кінцем.
Перша опівніч, до ранку остання —
нитка червона в узорі шиття.
Вирва безсмертя помеж коханими.
Ладам до краю бракує життя.
Кров — не водиця, війна — не побачення.
Доля дитини в прицілі нікчем.
Через століття і так необачливо
став Маріуполем той Віфлеєм.
За журавлів, за гаї над озерами,
за Україну, за кожне сільце,
шиє Марія кривавими нервами,
а на руці — удовине кільце.


світлина: Олександр Охапкін. Ікона Криворівненської Божої Матері


Рецензии