Стоїть дівчина гарненька під вербою.
-Дозволь мені постояти із тобою,
дозволь тебе за рученьку потримати,
личко твоє рум'янеє цілувати.
Дівчинонько моя мила, як тя звати?
Сватів хочу я до тебе засилати.
Ходжу всюди за тобою і страждаю,
бо тебе, моя красуне, я кохаю.
Постояли, посиділи - сонце низько.
Мати кличе дівчиноньку - вечір близько.
-Місяць сходить, зорі сяють, йди до хати.
Завтра знову день настане , зараз спати!
Буде парубок до ранку милу ждати,
під вербою він стоїть , не хоче спати.
Таємниць багато дуже верба знає.
Під гілками всі стояли, хто кохає.
20. 12. 2022.
Пiд вербою
© Copyright: Валентина Косенко, 2022
Свидетельство о публикации №122122003829
Свидетельство о публикации №122122003829
Рецензии
