Ми дивились на інші вогні -
Кораблів у солоних обіймах.
Місто сяяло там з глибини
До небес, що плекали у приймах.
Ми блукали тропами повз гір
Білих мушель і чорного шлаку.
Місяць світом затоплював двір,
Де дитинство брело на приманку.
Я хотіла поглинуть, вдихнуть
Ту весну і те літо палюче.
Ніби я була в силах збагнуть,
Що останнє те свято квітуче.
Ти як блискітки, як мішура
В новорічно-казковій Веселці.
Фестиваль біля моря, та гра
В Драмтеатрі, у самому серці.
Ти знайомий як школа та дім,
Тихі вулиці в мирнії роки.
Став тісним ти для мене, та втім
Лиш до тебе - квапливії кроки.
Я люблю, ти навіки в мені,
Переповнений ніжності кухоль.
Я назавжди лишуся в тобі,
Мій сталевий. Герой. Маріуполь.
Мы смотрели на другие огни
© Copyright: Розалина Мунич, 2022
Свидетельство о публикации №122121508259
Свидетельство о публикации №122121508259
Рецензии
