Умирает любовь

   Н.БИДНЕНКО
Вселенським холодом слова
Упали в душу…
У чім я, Доле, не права, –
Я знати мушу!
Чим завинила, Боже мій,
За що караєш?
Як сльози котяться з-під вій –
Хіба не знаєш?
Хіба не бачиш, що мені
Нема рятунку…
Ось знову мариться вві сні
Тепло цілунку.
Та недосяжні ті вуста,
Як зірка рання.
Душа знесилена й пуста.
Вмира кохання.
***
Вселенским холодом слова
Запали в душу...
И в чём, судьба, я не права,-
Скажи, не струшу!
Чем провинилась, Боже мой,
За что караешь?
Как слёзы катятся рекой
Ты что, не знаешь?
Не видишь разве ты, что мне
Уж нет спасенья...
Уст, мне привиделись во сне,
Прикосновенья.
Недосягаемы уста,
Как в небе звезды.
Душа бессильна и  пуста.
Любовь уходит...


Рецензии