Н.Бидненко
Я абсолютно тут безсила…
Змінити щось – не до снаги…
А осінь трави вже скосила,
Зима хова їх під сніги.
Ті перші паростки кохання,
Що пробивались навесні, –
Засохли й тільки серце ранять.
За віщо рани ці мені?
А грудень щедрий на негоду.
В дощах втонули біль і час…
А втім, це я не про природу,
Це все про нас, це все про нас.
***
Я абсолютно тут безсильна...
Что б изменить - желанья нет
А осень травы все скосила,
Зима накрыла их под снег.
Те первые ростки любови,
Что пробивались в нас весной,-
Засохли, только сердце ноет.
За что все раны милый мой?
Декабрь щедрый на непогоду.
В дождях утонут боль и час...
Но это я не про природу,
Про нас всё это, всё про нас.
В. Сапильняк
© Copyright: Татьяна Маркова 3, 2022
Свидетельство о публикации №122121304436
Свидетельство о публикации №122121304436
Рецензии