Соловейко у гаю, або новiтня реальнiсть!

Соловейко у гаї так гарно співає
Та разом з зорею весну зустрічає!
Щебече…, радіє…, із ранком вітає,
Він горя людського у світі не знає…

А в небі над ним все шуліка кружляє
І здобич для себе невтомно шукає!
Бо Бога не чує, життя зневажає,
Тому від неї жалю не буває!

Хоч, сонечко сходить, де обрій палає
Та вітер бешкетник над степом  гуляє,
В тім краї усьому війна не вщухає,
Ця земле страждальна все мира бажає!

Тут танки гуркочуть, гармати стріляють,
Вибухи в селах постійно тривають!
То «стратиги» чумні на чуже зазіхають,
А люди нещасні нізащо вмирають…

Дим від пожежі поля покриває,
Де мати старенька над сином ридає!
Плаче – ридає, себе не втішає,
Й очі навічно йому закриває!
Молиться Богу…, Його закликає:

«Чому куля-убивця в мене не влучила,
Коли сина собою я, Боже, закрила?
Літаки, мов шуліки, навколо літають,
Цілять, вбивають, іще й бомби кидають…,
Але мене вони більше вже не лякають!».

Ще й дівчинка-доня із сльозами питає,
До Бога благає: «Чом Боженька горе моє не впізнає?
Чи злочинців тих Він на смерть покарає???
Боже Святий! Візьми мене до раю,
Бо мами і тата вже більше немає…»!

Дзвони церков безперервно лунають,
Там батьківську хату, свій рід захищають!
Богородиця Діва  -  надія благая, чиюсь  долю спасає
І Покровом Пречистим весь народ укриває!

Соловейко у гаї так гарно співає
Та разом з зорею весну зустрічає!
Щебече…, радіє…, із ранком вітає,
Він горя людського у світі не знає…

Не знає про те…,
Як на власній землі,
Діти маленькі і їх матері -
Гинуть в жорстокій, кривавій війні….

12 грудня, 2022 рік.


В Византийской империи VII—X веков «стратиг» — это наместник и главнокомандующий фемы (военно-административного округа), обладающий всей полнотой гражданской и военной власти.