ось, я нараз, не маю сенсу
пірнать у дощ на бездоріжжя,
де терпкість слів одна із версій,
де не гірчить доволі збіжжя…
зі сну випорскують примари
та заважають вчити прозу,
то ж їм до смаку нині свари,
бо в них дещиця від гіпнозу…
за кроком крок, до небокраю
мандрує думка долиною,
нажаль, що доста в ній омани,
але ж співає тятивою…
нажаль,кружінню між світами
не допоможе час безлуння,
але ж зникають тeмнi брами –
та їх мелодії бравурні…
01.12.2022
час безлуння...
© Copyright: Людмила Аристархова, 2022
Свидетельство о публикации №122121107901
Свидетельство о публикации №122121107901
Рецензии
