Навіть якщо і коли це прозріння настане -
Тугу й серпанок любові я з серця зніму,
Знову повстануть мости, і дороги, й тумани,
Рушу сміливо навпомацки я у пітьму...
Щось все ж залишиться в серці німою рудою,
Спогадів пристрасті вдосталь - непевних, крихких,
І не зміліють ніколи душевні водойми,
Бо віддзеркалення Ваше побачила в них.
Прозрiння
© Copyright: Марина Чиянова, 2022
Свидетельство о публикации №122120805321
Свидетельство о публикации №122120805321
Рецензии