Обійми Сонечко стуля,
Бо грудень - змерзлася земля...
В гілках проміння мерехтить -
Та бач , всіх мрій позбулась ти?..
Позаду стежки хвилювань,
Тривог, оманливих вагань -
Світ наче голим, сірим став
Й замовкли стомлені вуста...
Хто б хоч каганчик засвітив,
Щоб щез набридливий мотив,
Через ображені віки
Пробились паростки крихкі
Любові? Милість нагадать
Й щоденну Божу благодать,
В якій воркують голуби:
Надії все ж не загуби!
Не загуби
© Copyright: Маргарита Метелецкая, 2022
Свидетельство о публикации №122120700976
Свидетельство о публикации №122120700976
Рецензии
Замечательное стихотворение, дорогая моя Маргарита!
Всего Вам лучшего, здоровья и мира!
С признательностью, Наташа
Наташа Корецкая 09.12.2022 22:47 • Заявить о нарушении
Всего Вам лучшего, здоровья и мира!
С признательностью, Наташа
Наташа Корецкая 09.12.2022 22:47 • Заявить о нарушении
Дякую, люба Наталочко! Вибачте, то немає світла, то інтернету, тому не можу відповісти вчасно і відвідати сторінки друзів. З Любов'ю - Маргарита
Маргарита Метелецкая 10.12.2022 23:28 Заявить о нарушении
Маргарита Метелецкая 10.12.2022 23:28 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.