Ти не бачив справжньої півночі,
Льодом вкритих горних річок.
Там де сходить Сонце опівночі,
Ловить зірки на Місяць-гачок.
Ти не чув хуртовинної пісні,
Дзвону неба в північному сяйві.
І сніжинок кроки легковісні
У клубистому білому мареві.
Як ти жив, коли грівся в кав'ярні
І під носа намотував шарф?
Ким ти був, як здавалися гарні
Ті зірки, що з паперу складав?
Тож тримайся на рівних ногах -
Зіштовхнуться фундаменти мрій.
Полиши все важливе в снігах.
Руки ближні руками зігрій.
Ты не видел настоящего севера
© Copyright: Розалина Мунич, 2022
Свидетельство о публикации №122120708457
Свидетельство о публикации №122120708457
Рецензии
