Сипле дрібно сніг крізь небесне сито,
мокрий і липкИй, гололід вкривА.
Катеринин день. МОго друга вбито.
А його вдова поки ще жива.
У нічну пітьму вдарила ракета,
спалах освітив в потойбіччя шлях
і пішов мій друг в небо без кашкета,
а вдову лишив зранену в сльозах.
Тіло друга в морг, а вдову в лікарню,-
стежка, відтепер,в кожного своя...
Сипле дрібно сніг... Господи, як гарно!
В білому вбранні ясени стоять!..
Їх колись мій друг посадив край дому,
ще малим хлоп'ям. Нині дідом був.
І наказ давав внукові малому :
зрізати їх - зась! Ось таке табу.
Проведуть тепер ясени високі
друга в небеса, де немає зла...
а його вдові, сивій, одинокій
спокій нашумлять : далі щоб жила.
Ясени
© Copyright: Ева Сокол 2, 2022
Свидетельство о публикации №122120704670
Свидетельство о публикации №122120704670
Рецензии