Waiting a casual reflection by Tata Rivna ua-en

чекаю (буденна рефлексія)

чекаю
читаю
пишу
нікуди не поспішаю
не знаю нічого про завтра своє й наше
боюсь за дітей малих комашок
живу і ходжу так тихо
що чує Бог
сто доріг моїх заплуталися у каві
на денці брудного чайного блюдечка
полюю на левів
ловлю їх
на вудочки вуду
бамбуковими рушниками щовечора
витираю стопи –
притираю спокій
придушую душу подушкою
прикриваю ковдрою
живу
як живуть на суші риби
глитаю повітря й задихаюся
хаос моїх сновидінь моїх подушок
віршів тролейбусів у моєму внутрішньому депо
примушує пересісти на крилатого блакитного автобуса
одягнути гостроверхого капелюха зірчасте пальто
й літати попід хмарами
возити маленьких нічних магічних школяриків
до школи їхніх сновидінь

я знаю що я видіння Всесвіту
і Всесвіт лише одне із моїх видінь

© Тата Рівна, 2017

Waiting
Reading
Writing
I'm not in a hurry,
I know nothing about the future of ours and mine,
I'm worried for the children, these tiny insects.
I walk and live so quietly
That God can hear it.
A hundred of my road got entagled in coffee,
On a dirty tea dish bottom.
I hunt for lions
Catch them
With woodoo fishing rods.


Eevery night I dry my feet with
Bamboo towels,
Wiping in the peace and calm,
I smother my soul with a pillow
Cover it with a blanket
I live like fish out of the sea
I swallow the air and choke on it
The chaos of my dreams, my pillows,
Poems, trolleybuses at my inner repair station
Encourages me to switch to my winged blue bus
Wear a star-decorated coat, a sorcerer's hat
And fly above the clouds
Take little night magical schoolchildren
To their dream school.

I know I am the Universe's vision
And the Universe is merely one of the visions of mine.

© Translated into English by Maryna Tchianova, 2022