...Н.Бидненко
Насунули ревнощі чорною хмарою:
В обіймах твоїх лиш вона, а не я…
Упало кохання небесною карою
І врізьблене в серце єдине ім’я.
Спитаю поради у неба я синього:
– А може, не треба? Хай буде, як є?
Шепочуться віти, цяцьковані інеєм,
А серце мовчить і на сполох не б’є.
Зависла душа між чужими коханнями…
Ти снився мені, а чи був наяву?
Втихають і ревнощі в серці пораненім,
Та біль залишається. Так і живу.
***
Накрыла ревность чёрным облаком:
В объятьях твоих она, а не я...
Упала любовь небесной карой
И врезанное в сердце имя твоё.
Спрошу совета у неба я синего:
-А может не надо? Пусть будет, как есть?
Шепчутся ветки, украшенные инеем,
А сердце молчит и тревогу не бьёт.
Зависла душа между чужими любовями...
Ты снился мне, или был наяву?
Утихли и ревности в сердце израненном,
Но боль остаётся. Так и живу.
Ревность
© Copyright: Татьяна Маркова 3, 2022
Свидетельство о публикации №122120607604
Свидетельство о публикации №122120607604
Рецензии