Двобій з собою. Сутінки. Не сплю.
Багряні очі сонце знов хова за обрій...
Я у тім відблиску
єдиному...
далекий рідний погляд твій ловлю.
Ледь чутний подих вітру теплий.
Гори.
Лелеки в даль летять, своїм крилом
весь край наш обнімаючи...
Ми вільні.
Веселкою квітки в полях. Село -
тут відчуваєш ритми серця, як ніколи сильно.
Туман доріг. Думки. Сиджу... тихо.
Весна...
Відблиски осені лишилися позаду.
Сховала твої кроки і мої одна земля.
Лелеки поряд. Вітром.
У думках теплом - душі моїй ковток
води живої і розрада.
29.01.2021
Одна земля
© Copyright: Кита Саито Мори, 2022
Свидетельство о публикации №122120500050
Свидетельство о публикации №122120500050
Рецензии
