С Григорием Сковородою в унисон

Григорію Сковороді – українському мандрівному філософу і сповідачу християнської істини, як способу життя і наслідуванню зразку Христа, як людини, сьогодні, 3 грудня 2022 року, 300 років від дня народження. Коли він ходив поміж людей, звісно ж, були ті, хто ним захоплювався, і ті, хто писав доноси на його вільнодумство.

Світ ловив тебе, друже,
але не спіймав,
Бо ти бачив ті душі,
в яких запалав
Вогонь вічної спраги
До істини. Ти,
Немов повінь наснаги,
Зривав сталі мости
Всіх невігластв і кривди,
І йшла чиста вода
Через край, щоб зробити
Світ, як світло. Руда
Людських розумів глибше
Залягає, але
Ти розкопував товщі,
І знаходив святе
Слово й діло. З любов*ю
Ти вдивлявся у час,
І крізь пальці пісочком
Ти просипався в нас –
Твоїх пращурів. Що нам
Ти залишив, скажи?!
Люди, Небу всі браття,
Там немає межі,
Сонце – вічнеє коло,
Осяйне, кличе в тан,
Отже, кожного доля –
Прийти в світло з кайдан…

Для всіх, хто щиро поважає українського правдолюбця і щиромовця, ось його настанови, можна сказати Нагорна проповідь від Григорія Саввича Сковороди 


Хто соромиться визнати недоліки свої, той з часом безсоромно виправдовуватиме своє невігластво, яке є найбільшою вадою.

Хто добре запалився, той добре почав, а добре почати – це наполовину завершити.

Не за обличчя судіть, а за серце.

Як ліки не завжди приємні, так і істина буває сувора.

Ти не можеш віднайти жодного друга, не нашукавши разом з ним і двох-трьох ворогів.

Безумцеві властиво жалкувати за втраченим і не радіти з того, що лишилось.

Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.

Ні про що не турбуватись, ні за чим не турбуватись — значить, не жити, а бути мертвим, адже турбота — рух душі, а життя — се рух.

Якщо любиш прибуток, шукай його пристойним шляхом. Тисяча на те перед тобою благословенних ремесел.

Не той дурний, хто не знає… але той, хто знати не хоче.

Уникай людей, які, бачачи твої вади і недоліки, виправдовують їх або навіть схвалюють. Такі люди або підлабузники, або боягузи, або просто дурні. Від них не чекай допомоги ні в якій біді чи нещасті.

Як хто посіє в юності, так пожне в старості.

Роби те, до чого народжений, будь справедливий і миролюбний громадянин, і досить із тебе.

Чи не дивина, що один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий?

Хіба може говорити про біле той, котрому невідоме, що таке чорне?

Що вподобав, на те й перетворився.

Визначай смак не за шкаралупою, а за ядром.

Для шляхетної людини ніщо не є таким важким, як пишний бенкет, особливо коли перші місця на ньому займають дурні.

Як нерозумно випрохувати те, чого можеш сам досягти.

Поетична спадщина Сковороди велика, але мені хочеться навести три його вірші: про розум, про щастя, про любов. Бо спираючись на це триєдинство, можна мати гарне розуміння: що для мандрівника світом було головним.

***
Чим зайнятий тепер твій меткий розум?
Де він тепер у тебе блукає?
Чого він бажає, чого уникає?
Чи діє він впевнено, чи вагається?
Якщо він діє впевнено і свято, ти блаженний.
Якщо непевний, то і ти вагаєшся.
Де серце сповнене вагань,
Там панують огида і нудьга.
Моряк не співає, а непокоїться і боїться,
Коли лютують морські хвилі,
Коли шалений Аустер розбурхує Адріатику
І моряк губить кермо корабля.
Наш розум ніколи не залишається пасивним;
Він завжди любить чим-небудь займатися,
Якщо не матиме хорошого заняття,
Він звернеться до поганого.
Займи його тим, наж чим міг би добре попрацювати,
Але гарним і не надмірним.
Так ти уникнеш найлютішої нудьги
І зможеш досягти щасливого життя.

***
Ти питаєш: якщо щастя життя в кожному з нас,
То чому досягає його так мало людей?
О, це тому, що їм важко керувати душею,
І тому що не навчилися приборкувати пориви.
Звивистими стежками, горбами і через глибокі рови
Мчить недосвідчений вершник, якщо він погано править конем.
Морем і сушею, крізь стріли і вогонь мчить той,
Хто нерозумну душу не скеровує розумом.
Отже, що ж залишається? Читати блаженні книги,
Не досить ховати це в собі, необхідно відобразити його.
Тепер ти новобранець: вправляючись вчинками, з часом станеш воїном.
З цих воїнів виходить той дивний цар,
Яким був Христос і його учні…

***
Все минає, але любов після всього остається.
Все минає, але не бог і не любов.
Все є вода — навіщо на води надіятись друзі?
Все є вода, але буде дружня пристань.
На цьому камені заснована вся церква Христова.
Це нам і кефа, петра і скеля.