Боже, ми, врешт, знайшлися,- то дай нам шанс...
Єва й Адам, що забули історій низку.
Сотні смертей і народжень, де знову нас
душі з'єднають, хай як ми б були не близько.
Боже, ця нова зустріч - новИй аванс,
нас лише двоє на цілій, вважай, планеті.
Інше - легких декорацій жива канва,
що умістилась в щасливім моїм білеті.
Боже, Ти знаєш, що ми - одне, Твій натільний знак,
з рун чи таро, чи китайської писанини...
Як нам Любов утримать? Повідай, як?
Сам же придумав, що клин вибивають клином.
Щирість, турбота, бажань полохливих рій,
потяг віддати до крихти усе, що маєм...
В чому, скажи нам, Господи, задум Твій?
Де та дорога, що нас приведе до Раю?
День сурка
© Copyright: Ева Сокол 2, 2022
Свидетельство о публикации №122120205890
Свидетельство о публикации №122120205890
Рецензии