У книзі природи - сторінки зимові :
метілі і віхоли, і гололід,
під щось зігріваюче довгі розмови,
по снігу цнотливому ріжеться слід
кудись в не розгадану білу пустелю,-
така собі казка в буденнім житті.
Осінній метелик у хаті на стелі
зігрівсь і нікуди не хоче летіть.
І в душах буває до трему зимово :
сніжить безупинно, ще й холод лякА...
і треба цілюще, зігріюче слово,
і треба тримаюча міцно рука.
Зимово
© Copyright: Ева Сокол 2, 2022
Свидетельство о публикации №122120202164
Свидетельство о публикации №122120202164
Рецензии