І світло інше, і тепла нема.
До мене вчора залетів метелик.
Кімнатний світ йому немов тюрма, А за вікном вже дихає зима,
Готуючи морози й заметелі.
Як своєчасність розбиває гніт
Думок сумних, коли немає сонця. Якщо надія є, то є політ
До світлого у сутінках віконця. Метелику, візьми моє тепло,
Відчуй потроху світла в зимну днину!
Відроджується знову, як добро.
Із темряви молитви серебро,
Хоч іноді здається-Бог покинув. Квітчай мій рукотворний райський сад
Мереживом грайливості, істото!
Як часто нас знаходять чудеса
В невпинному житті круговороті
Метелик
© Copyright: Ассоль Шульженко, 2022
Свидетельство о публикации №122112806855
Свидетельство о публикации №122112806855
Рецензии