Не лишилося почуттів,
Кров - неначе холодна ртуть.
Замість тисячі гнівних слів -
Тільки тиха підступна лють.
Мерзла ніч і п'янкий туман
В'ються лісом, наводять жах.
І готує новий капкан
Вчора жертва, тепер - хижак.
Мертва усмішка на вустах...
Не віщує цей знак добра.
Її біль, її дикий страх -
То тепер твоя смертна гра!
Ліс сліпий до твоїх страждань,
І земна непохитна твердь.
Твоє краще зі сподівань -
Це тепер лиш скоріша смерть.
Лід і темрява у очах,
Божевілля не знає меж,
Це розплати тернистий шлях -
Не уникнеш і не втечеш.
Без жалю, без сліз каяття,
Тільки крик в далині луна.
Як ти в неї забрав життя -
Так твоє забере вона...
Тихий ранок... Скінчився бій.
Дощ змиває усі сліди.
Тільки та, що ховала біль,
Знов затемна прийде сюди...
Та, що ховала бiль
© Copyright: Анита Левицкая, 2022
Свидетельство о публикации №122112708723
Свидетельство о публикации №122112708723
Рецензии