Журавлине танго

Коритися злодію годі.
Щоб мальви розквітли в саду,
візьму вишиванку в червоній оздобі
на щастя, на бій, на війну.
Спитайте у Понтійпілата,
як істину гублять ущерть.
На небі лелека, поштарик кошлатий,
засватав у Сватові смерть.
Душа повертається, ніби
в матусин садочок птахи.
У рідний садочок, не Семіраміди,
на диво, лягають шляхи.
Сорочку у білій оздобі
матуся розшиє. У сні
дорога проляже далі за сходи,
де вирій і де журавлі.
Літає весна над ланами,
буяє у серці любов,
і квітнуть каштани містами-садами,
і смерті немає, немов.

Світлина: Микола  Пимоненко. У похід. 1902


Рецензии