Небо синіє , трава зеленіє
Пташки щебечуть десь в далині.
Від тої краси душа молодіє
І так стає солодко на серці мені.
Так все це було в літа молоді
Тоді не торкалась ніяка журба.
В душі було сонячно як в літню годину
Й думки були світлі як чиста вода.
Та із роками кудись це поділось,
Мові вітер розвіяв в широких степах.
Та все те я бачу тепер в своїх дітях,
Дай Боже їм щастя на довгі літа.
А я на них дивлячись буду радіти ,
Що в них буде краще аніж було в нас.
Тож щоб в їх душах кохання не згасло,
Але для усього на все є свій час.
19.11.2022
Небо син, трава зелен
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2022
Свидетельство о публикации №122112704866
Свидетельство о публикации №122112704866
Рецензии