Н.Бидненко
Дроти стривожено гудуть.
Туман і мряка… По-осінньому…
По світлій смузі я піду,
Щоб ні хмаринки в небі синьому.
Щоб лист кленовий золотий
Не видавався більше раною,
І ти назавжди був лиш мій,
І я тобі була жаданою.
…Зове в кохання даль ясна,
Твій голос ніжний серце радує,
А тіло, тепле, як весна,
Розгонить тугу листопадову.
***
Провода встревожено гудят.
Туман и слякоть...По осеннему...
По светлой полосе я пройду,
Чтоб ни тучки в небе синем.
Чтоб лист кленовый золотой
Не казался больше раной,
И ты всегда был только мой,
И я тебе была желанной.
...Зовёт в любовь даль ясная,
Твой голос нежный сердце радует,
А тело, тёплое, как весна,
Разгонит тоску листопадную.
Провода встревожено гудят
© Copyright: Татьяна Маркова 3, 2022
Свидетельство о публикации №122112700043
Свидетельство о публикации №122112700043
Рецензии
