***

Місто у світломаскуванні вимкнуло вогні
А ми стояли поряд із тобою, немов малі
Та я тобі секрет свій не розповіла
Що там де попел був - тепер злива пройшла

І після зливи тої до сонця тягнеться трава
І квітнуть гарні квіти там - твої слова
Їх зігрівають промені від моїх сподівань
Бо так приємне кожне із твоїх торкань

Та я стояла із тобою, немов майже німа
Я загубила наче всі свої думки й слова
Бо я дивилась у безкрайній світ твоїх очей
І неважливими ставали жодні із речей

І з кожним поглядом теплішав весь мій світ 
Ставав стрімким потік, там де твердий був лід
І кожної з хвилин нам не змінити рух
Та хай вони ведуть мене усі

…лише до твоїх рук


Рецензии