Пiсочниця як образ кризи

Ми можемо розглядати декілька образів "пісочниці" стосовно того, що:
(1)образ пісочниці може сприйнятися як бутафорія відносин із людьми, які не бажають будувати справжні стосунки через те, що їх особисте життя є іншим, вимагає інших пріоритетів та задоволення інтересів, справжність яких не представлена до предмету відносин навколо яких вимощується дійсність. Тут може бути проблема нерозуміння справжнього завдання та мети відносин, продовження пошуку себе під хибними образами та уявами;
(2)тут можуть бути і питання безпеки, коли образи добре уявні, але людина через свою слабкість до захисту чи то охорони того чи іншого об'єкта приховує його. В принципі - питання безпеки - то завжди відкриті а не закриті відносин. Закритість їх - то питання слабкої безпеки. Люди живуть закритістю. Так, живуть у ній та пропускають мало позитивного. Догми, міфи їх поїдають безжально. Вони тримаються за певний об'єкт який насправді не є їхнім або такий потребує іншого ставлення, а вони "тримаються". В результаті вони не мають ні себе, ні об'єкту ні чогось іншого. На жаль, так живуть нації, народи, держави (це в гео-масштабі), при чому в своїх ідеологіях, релігіях, політиці, праві, культурі тощо ;
(3)ми не можемо будувати відносини на основі образів, що не мають матерії, а ведуть в іншу матерію; 
(4)люди, які будуть образи в пісочниці мабуть не є зрілими людьми. Це можуть бути політики, лідери. Так, у них є спроможність показувати масам певну фігуральну потребу, яка добре всім необхідна, але не основу. Не бачити проблему на які й не може нічого зростати, будуватись, то  є зрілість. Це є здорова критика з'ясуванню своєї спроможності та придатності об'єкта в конкретний період який буде існувати чи то існує.
Варто говорити про сучасність та майбутнє з точки зору уявлення їх як образ пісочниці. Проблема не нова за суттю. Тобто, стан пісочниці дає можливість нам побачити проблеми непізнання об'єкта, не розуміння призначення його, 
чи можливо побудувати "будинок" в пісочниці?
Думаю відповідь ви знайдете самі...