Пес куняє на осонні.
Сонце йде за перелаз.
Сни осінні, сиві коні,
із туману крешуть час.
Вік ще дужий і веселий,
коло гаті пропада.
Ще не знають спраги села,
ще, мовляв, вода-біда.
Ти мовчиш. З повік спроквола
проступає таїна.
На воді малює кола
давня казка крижана.
Пес куняс на осоннi
© Copyright: Светлана Павликова, 2022
Свидетельство о публикации №122111907300
Свидетельство о публикации №122111907300
Рецензии