Твоє єдинеє "навіщо?"
Я народився і живу.
І, плачучи, зірву намисто
Із мрій у сні і наяву.
"Чому?". Тернистії поля
Убили соняшник в цвіту?
І не вбачають віддаля
Боги ні суму, ні жалю?
"Зсередини". З'їдає гнів
На долю, де не знав турбот.
Як птах, цей час перелетів
Над морем згублених чеснот.
"Наосліп". Ходить корабель
Крізь ікла на краю світів.
А ти, пірнаючи в купель,
Назад вернутись не схотів.
Твоё единственное зачем?
© Copyright: Розалина Мунич, 2022
Свидетельство о публикации №122111802489
Свидетельство о публикации №122111802489
Рецензии