Кайся! Чом час такий худкий

Знов мені доводицця тикати вашим нетямущим сопєльником у очевидні хвакти! Дивуєтеся, чом час нині летить так швидко? - тасежелементарноВаццон!
А скільки разів на добу обігає годинникова стрілка на ваших годинниках? Усєкаєте? А повинна ОДИН РАЗ! От тому й час летить у 2 рази худчіше!

Фізичні Кони не продать!
Вони завжди фсі з нами й фсюди.
Бо треба ж мозок в кебі мать.
Ми ж не "тваренія", а люди.

Кого там хто і де "ліпив"
Се казки неукам завзяті.
Якшо ти мозок свій зарив,
Тоді за швабру ти у хаті.

Тобою сцють та підмітають!
Бо ти ж дубовий геть держак.
Без кеби хто, того фсі мають,
Як гуся - з дубу переляк.

Нема у більбіях про Кони,
Й веселки в більбії нема!
Там тільки темні забобони,
Що ви фсі зліплені з лайна.

Благати вас відкрити очи
Дурніше справи не знайти!
Як стріть веселку серед ночі,
Без ніг дорогу не пройти.

Сидіть і мекайте довіку,
Та колупайте небуття.
Хрестіть хвантазіями мику,
Лепіть життя із каяття.

Онук бабусю геть дістав -
За нею ходить: - Кайся! Кайся!
День "брєнний" наче церква став,
Гріхи відмити не цурайся.

Вже бабця каятись устала,
Нарешті вечір наступив.
Всіхнена донька переклала:
- Він мультик
з Карлсоном
п
р
о
с
и
в
!

=GoldKing= 15.11.2022

http://stihi.ru/2022/11/15/8123




 Начальнику відділку поліції
 ____________________ р-на м. Київа
Головного управління Національної поліції

МЗС України
01018, м. Київ, Михайлівська площа, 1
https://mfa.gov.ua/
Контакт-центр МЗС +38 (044) 224-57-20

Собченко Анастасії Валентинівни,
дружини Сажієнка Вадима Руслановича 27.01.1997 матері викраденої малолітньої дитини Собченко Маркуса 2015 р.н. та Дарія Сажієнка

Правозахисник, член МТПЛ-УС
Сафроненко Юрій Андрійович
=GrafBorisfen= grafborisfen@gmail.com

ЗАЯВА ПРО МІЖНАРОДНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ ЗЛОЧИН
викрадення моєї малолітньої дитини Собченко Маркуса 2015 р.н. (ст. 146 ч.2 ККУ) злочинною організованою бандою злодіїв (ст. 146 ч.3 ККУ), утримання у заручниках малолітньої дитини (ст. 147 ч.2 ККУ), позбавлення Волі малолітньої дитини (ст. 146 ч.2 ККУ), тортури та катування малолітньої дитини (ст. 127 ч.2 ККУ), проведення таємних медичних експериментів над малолітньою дитиною (ст. 142 ч.2 ККУ), а також – створення бандитського організованого міжнародного угрупування – мафіозної банди злодіїв для нападу на переселенців України та викрадення дітей України з метою торгівлі дітьми, їх органами й проведенння над ними медичних та психолог0456них експериментів (ст. 255-257 ККУ).

Eine Verbrechungerklarung. /Straftaterklarung/.
Vorwurf einer internationalen Straftat der Entf;hrung meines kleinen Kindes durch eine Gruppe unbekannter Banditen, /geschrieben auf Ukrainisch/.

Факт вчинення ТРИВАЮЧОГО ДОНИНІ міжнародного злочину ВИКРАДЕННЯ МАЛОЛІТНЬОЇ ДИТИНИ - УКРАЇНЦЯ (Собченка Маркуса та інших) за межами кордону своєї країни (України) у Австрії ОЧЕВИДНИЙ ЯВНИЙ Й ОСПОРЕННЮ НЕ ПІДЛЯГАЄ у зв’язку з його очевидною доказовістю фактом ВІДСУТНОСТІ РАЗОМ З МАМОЮ ЇЇ ДИТИНИ та численними ВІДЕОДОКАЗАМИ й ОФІЦІЙНИМ документальним ПІДТВЕРДЖЕННЯМ посольства України в Австрії. Тому ГЕТЬ ВІДСУТНІ підстави для відмови у негайній реєстрації у ЄРДР! Факти спотворення деталей злочину у офіційному повідомленні посольства України у Австрії не є ґрунтом для спростування факту наявності головного злочина – ВИКРАДЕННЯ малолітньої дитини, який у документі умисно названий «ВІДІБРАННЯ у матері дитини»! При цьому доказом ЗЛОЧИНУ ВИКРАДЕННЯ є ВІДСУТНІСТЬ СУДОВОГО РІШЕННЯ про таке так ними названого «відібрання» та ВІДСУТНІСТЬ У ПОВІДОМЛЕННІ БУДЬ-ЯКОЇ НОРМИ ЗАКОНУ ВЗАГАЛІ!
Тоб-то повідомлення посольства України у Австрії не вважається нормативним документом чи-то вимогою виконання якихось там юридичних дій по відношенню до Собченка Анастасії чи її сина, а НАВПАКИ – це повідомлення є ОФІЦІЙНИМ ПІДТВЕРДЖЕННЯМ ВІДСУТНОСТІ РАЗОМ З МАТІРЮ ЇЇ ДИТИНИ, тоб-то – офіційним підтвердженням злочину викрадення малолітньої дитини й УТРИМАННЯ МАЛОЛІТНЬОЇ ДИТИНИ У ЗАРУЧНИКАХ З ВИМОГАМИ ДО МАТЕРІ З БОКУ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНИ У АВСТРІЇ, що робить посла поплічником злочину за ст. 146, 147, 127, 255-257 ККУ!

Грунтовні базові поняття Кримінального процесу України.
(для тих, хто не знає КПК України чи спекулює Законом!)
Ст. 214 КПК. Початок досудового розслідування.
1. Слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але НЕ ПІЗНІШЕ 24 ГОДИН після подання ЗАЯВИ, ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ВЧИНЕНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ ВНЕСТИ ВІДПОВІДНІ ВІДОМОСТІ ДО ЄДИНОГО РЕЄСТРУ ДОСУДОВИХ РОЗСЛІДУВАНЬ, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
2. Досудове розслідування РОЗПОЧИНАЄТЬСЯ З МОМЕНТУ ВНЕСЕННЯ відомостей до ЄРДР.
3. ЗДІЙСНЕННЯ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ, крім випадків, передбачених цією частиною, ДО ВНЕСЕННЯ ВІДОМОСТЕЙ ДО РЕЄСТРУ АБО БЕЗ ТАКОГО ВНЕСЕННЯ НЕ ДОПУСКАЄТЬСЯ і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
4. Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов’язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. ВІДМОВА У ПРИЙНЯТТІ ТА РЕЄСТРАЦІЇ ЗАЯВИ чи повідомлення про кримінальне правопорушення НЕ ДОПУСКАЄТЬСЯ.

ККУ Ст. 146 Кримінального кодексу України Незаконне позбавлення волі або викрадення людини
1. НЕЗАКОННЕ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ АБО ВИКРАДЕННЯ ЛЮДИНИ -
караються обмеженням волі на строк до 3 років або позбавленням волі на той самий строк.
2. Ті самі діяння, вчинені ЩОДО МАЛОЛІТНЬОГО АБО З КОРИСЛИВИХ МОТИВІВ, щодо двох чи більше осіб або ЗА ПОПЕРЕДНЬОЮ ЗМОВОЮ ГРУПОЮ ОСІБ, або способом, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або таке, що СУПРОВОДЖУВАЛОСЯ ЗАПОДІЯННЯМ ЙОМУ ФІЗИЧНИХ СТРАЖДАНЬ, або із застосуванням зброї, або здійснюване ПРОТЯГОМ ТРИВАЛОГО ЧАСУ, - караються обмеженням волі на строк до 5 років або позбавленням волі на той самий строк.
3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, ВЧИНЕНІ ОРГАНІЗОВАНОЮ ГРУПОЮ, або такі, що спричинили тяжкі наслідки, -
караються позбавленням волі на строк від 5 до 10 років.

Викрадення малолітньої дитини Собченко Маркуса МІЖНАРОДНОЮ ОРГАНІЗОВАНОЮ БАНДОЮ ЗЛОДІЇВ, до якої входять ОЗБРОЄНІ злодії у формі поліції, які РУКАМИ хапали, викрадали та утримували дитину - зафіксовано відеодоказом!/ супроводжувалося обтяжуючими обставинами, які містяться у ст. 146 КК і не передбачені ст. 147 КК /а саме – наявністю ВИМОГ ВИКРАДАЧІВ ДО МАТЕРІ ВИКРАДЕНОЇ ДИТИНИ! – це мотив утримання у заручниках./, тому ці дії обов’язково необхідно кваліфіку¬вати за сукупністю ч. 2 ст. 146 та ст. 147 КК.

Ст. 147 Кримінального кодексу України. ЗАХОПЛЕННЯ ЗАРУЧНИКІВ
 1. Захоплення або тримання особи як заручника з метою спонукання родичів затриманого, державної або іншої установи, підприємства чи організації, фізич¬ної або службової особи до вчинення чи утримання від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника -
карається позбавленням волі на строк від 5 до 8 років.
2.  Ті самі дії, якщо вони були вчинені ЩОДО НЕПОВНОЛІТНЬОГО АБО ОРГАНІЗОВАНОЮ ГРУПОЮ, або були поєднані з погрозою знищення людей, або такі, що спричинили тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від 7 до 15 років.
 /Ця стаття включена до КК відповідно до Міжнародної конвенції, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН у 1979 р., до якої у 1987 р. приєдналася й Україна./

Ст. 127 Кримінального кодексу України. КАТУВАННЯ.
1. Катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, МУЧЕННЯ або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що СУПЕРЕЧАТЬ ЇХ ВОЛІ, у тому числі отримати від нього або іншої особи відомості чи визнання, або з метою покарати його чи іншу особу за дії, скоєні ним або іншою особою чи у скоєнні яких він або інша особа підозрюється, а також з МЕТОЮ ЗАЛЯКУВАННЯ ЧИ ДИСКРИМІНАЦІЇ ЙОГО АБО ІНШИХ ОСІБ - карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
2. Ті самі дії, вчинені повторно або ЗА ПОПЕРЕДНЬОЮ ЗМОВОЮ ГРУПОЮ ОСІБ, або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, - караються позбавленням волі на строк від 5 до 10 років.

Ст. 142 Кримінального кодексу України. Незаконне проведення дослідів над людиною
1. Незаконне проведення медико-біологічних, психологічних або інших дослідів над людиною, якщо це створювало небезпеку для її життя чи здоров'я, - карається штрафом до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до 2 років, або обмеженням волі на строк до 4 років, або позбавленням волі на строк до 3 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років.
2. Дії, передбачені ч. 1 цієї статті, вчинені ЩОДО НЕПОВНОЛІТНЬОГО, двох або більше осіб, шляхом примушування або обману, а так само якщо вони спричинили тривалий розлад здоров'я потерпілого, - караються обмеженням волі на строк до 5 років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років або без такого.

Викрадення малолітньої дитини Собченко Маркуса ТА ЧИСЛЕНІ ВИПАДКИ таких самих фактів злочинів, скоєних МІЖНАРОДНОЮ ОРГАНІЗОВАНОЮ БАНДОЮ ЗЛОДІЇВ, до якої входять ОЗБРОЄНІ злодії у формі поліції, які РУКАМИ хапали, викрадали та утримували дитину - зафіксовано відеодоказом!/ є ОЧЕВИДНИМ НЕОСПОРЮВАНИМ доказом організації ЗЛОЧИННОЇ ОЗБРОЄНОЇ БАНДИ ЗЛОДІЇВ згідно усіх основних характерних суб’єктивних й об’єктивних ознак та мотивів, що є підставою для кримінального покарання за ст. 255-257 ККУ.

Детальне пояснення злочину:
28 березня 2022 року я, Собченко Анастасія, українка, разом із своїм малолітнім сином – українцем Собченко Маркусом, 2015 р.н. у зв'язку з воєнною окупацією моєї країни України терористами Російської Федерації, вимушена була переїхати з моїм малолітнім сином на нове місце проживання в Республіку Австрію за адресою: Arbeitergasse, 15, 1050 Wien.
Австрійські органи влади надали мені з  моїм малолітнім сином офіційний дозвіл і документи на проживання у столиці Австрії, чим гарантували мені та моїй дитині безпеку проживання, здоров'я та нашого життя, а також державний захист від будь-яких злочинів та безкоштовну допомогу у цьому.
Проте 23.11.2022 року у державному закладі Австрії - загальноосвітній школі, куди я віддала на навчання мого малолітнього сина Маркуса, звідтіля серед білого дня його нахабно було викрадено організованою бандою міжнародних злодіїв проти моєї на те волі, та проти волі моєї малолітньої дитини - сина Маркуса - позбавлено його волі та свободи у якійсь там невідомій мені установі за невідомою мені адресою без можливості жити та спілкуватися зі мною, його рідною матір'ю, чим було порушено наші з сином основоположні Права та Свободи, закріплені та проголошені у міжнародних обов’язкових для виконання у всіх країнах світу Деклараціях Прав Людини та Декларації Прав Дитини!

Я здорова, адекватна, не вживаю спиртного, не палю, не вживаю ніяких наркотичних речовин, ніколи не була позбавлена батьківських прав, ніколи не була ув'язнена і не скоювала ніяких злочинів та протипрпвних дій ні в Австрії, ні в Україні,поважаю закони й намагаюся їх виконувати.

ВИМАГАЮ НЕГАЙНО:
1. ПРИПИНИТИ ТА ПРЕСІКТИ МІЖНАРОДНИЙ ЗЛОЧИН ВИКРАДЕННЯ МОГО МАЛОЛІТНЬОГО СИНА Маркуса,
2. ПРИПИНИТИ тортури та фізичне катування мого сина Маркуса, які загрожують його життю та здоров'ю!
3. ПРИПИНИТИ ЗЛОЧИН НЕЗАКОННОГО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ МОГО МАЛОЛІТНЬОГО СИНА Маркуса
4. НЕГАЙНО ПОВЕРНУТИ МЕНІ, його матері мого малолітнього сина!
5. ЗАХИСТИТИ НАС З СИНОМ ВІД БАНДИ ЗЛОДІЇВ
6. ПРИТЯГНУТИ ЇХ ДО КРИМІНАЛЬНОГО ПОКАРАННЯ (ув'язнити) за скоєння одночасно декількох кримінальних міжнародних злочинів ОРГАНІЗОВАНОЮ ЗЛОЧИННОЮ БАНДОЮ проти малолітньої дитини ІНШОЇ ДЕРЖАВИ, а саме:
а) - ТАЄМНЕ проти Волі дитини та проти Волі матері ВИКРАДЕННЯ МАЛОЛІТНЬОЇ ДИТИНИ іншої держави.
б) - ТОРГОВЛЯ МАЛОЛІТНІМИ ДІТЬМИ
в) - ФІЗИЧНІ ТОРТУРИ, КАТУВАННЯ ТА ЗНУЩАННЯ НАД МАЛОЛІТНЬОЮ ДИТИНОЮ
г) - утримання у заручниках малолітньої дитини у невідомому місці з погрозвми здоров'ю та життю з певними вимогами до матері
д) - медичні експерименти над малолітньою дитиною, таємно від матері.
е) - погрози вбивством дитині та матері
ж) - міжнародна організована банда для викрадення малолітніх дітей та торговля дітьми.

У зв'язку з тим, що ми офіційно та легально проживаємо в Австрії українською сім'єю (мого чоловіка не випустили у зв'язку з війною в Україні) та з офіційними легітимними та легальними документами, які надала нам влада Австрії, (чим гарантувала нам захист та безпечне життя) -
ВИМАГАЮ ВЛАДУ АВСТРІЇ та України НЕГАЙНО НАДАТИ МЕНІ БЕЗКОШТОВНОГО АДВОКАТА ТА ПЕРЕКЛАДАЧА для захисту мене та мого малолітнього сина від бандитів та злодіїв, юридичного та правового ведення кримінальних справ, де є я і мій малолітній син потерпілими від злочинів, а також для негайного припинення злочинів проти мене та мого малолітнього сина Маркуса та мене особисто, участі у судових кримінальних процесах для захисту малолітньої дитини, у кримінальному слідстві поліції, прокуратурі й притягнення злодіїв до кримінального покарання, стягнення матеріальної та моральної шкоди на користь малолітньої потерпілої дитини.

ВИМАГАЮ НЕГАЙНО ІЗОЛЮВАТИ БАНДИТІВ ТА ЗЛОДІЇВ від суспільства шляхом позбавлення їх волі у буцигарні слідчого ізолятора на час кримінального слідства до винесення судом справедливого вироку.

Заява про кримінальний злочин надається у будь-який час в будь-яку установу на будь-якій мові, тому подається на українській мові.

У випадку відмови відповідальної службової особи і безпосереднього начальника поліції, прокурора, представника влади Австрії та України надати негайно офіційну письмову відповідь у триденний термін, та відмовити у внесенні до ЄРДР у 24-годинний термін й призначити негайний розпочаток слідства - це буде фактом його співучасті у злочині викрадення малолітньої дитини та організації злочинної банди для торговли дітьми!

ВИМАГАЮ НЕГАЙНО відкрити та розпочати кримінальне слідство, повідомити мені прізвища злодіїв-викрадачів та їх поплічників для звернення в суд, їх покарання та стягнення матеріальної та моральної шкоди на мою користь та користь моєї малолітньої дитини для виправлення здоров'я та моральнопсихологічного стану мого малолітнього сина Маркуса, об'явити мене, мого малолітнього сина Маркуса й членів моєї сімї потерпілими від цих кримінальних злочинів.

У випадку зволікання службових осіб та влади Австрії й України, матеріальна шкода буде стягнена з відповідальних осіб та держави Австрія та Україна за кожен день зволікання окремо! Лічильник пішов з дня подання цієї заяви! На даний час мінімум суми щоденної компенсації за моральну та матеріальну шкоду складає 10 000 долларів на добу й остаточна сума компенсації буде встановлена після завершення злочину та закінчення кримінальноно слідства.
У випадку відмови судів Австрії та України від компенсації, це буде зроблено Міжнародним судом, підстави для цього є у повному об'ємі але я впевнена й не сумніваюся, що суд Австрії та України винесе справедливе законне рішення, яке позбавить нас з малолітнім сином потреби оскаржувати його у Міжнародному Суді.

Враховуючи викладене вище, керуючись Конституцією України, ст.ст. 55, 56, 60, 214, 215 КПК України, ст. 127, 146, 147, 142, 255-257 КК України
ПРОШУ:

1.      Прийняти та невідкладно зареєструвати у 24 годинний термін цю заяву про вчинення злочину, внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
2.      Розпочати за цією заявою про вчинення злочину досудове розслідування у формі досудового слідства у зв’язку із вчиненням дій, які мають ознаки складу злочину за ст. 127, 146, 147, 142, 255-257 КК України.
3.      Повідомити мене письмово у встановленому законом порядку про початок кримінального провадження та закінчення досудового розслідування  злочину.
4. Надати мені негайно ВИТЯГ з ЄРДР з ВІРНО ВКАЗАНИМИ  фактами злочинних дій та суб’єктів злочину. СПОТВОРЕННЯ МОЇХ СЛІВ ТА ФАКТІВ ЗАБОРОНЯЮ! Будь-яке спотворення моїх написаних у цій заяві слів буде фактом службового підроблення (ст.. 366 ККУ), приховування службовцями злочину та злодіїв й перевищення службових повноважень!

Згідно ст. 214 п.5 КПК України до ЄРДР ВИМАГАЮ ВНЕСТИ відомості про:
1) дату надходження заяви
2) прізвище, ім’я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника;
ЗАЯВНИКИ - Собченко Анастасія Валентинівна мати викраденої дитини та
Член Міжнародного Товариства Прав Людини – Сафроненко Юрій Андрійович (посвідчення додається)
ВИМАГАЮ у ЄРДР вказати список потерпілих:
Собченко Маркус 2015 р.н. - викрадена дитина
Собченко Анастасія Валентинівна мати викраденої дитини ,
Собченко Володимир - батько викраденої дитини,
Сажієнко Вадим Русланович 27.01.1997 - вітчим викраденої малолітньої дитини
Дарій Сажієнко - молодший брат викраденої дитини


3) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;

ВИМАГАЮ ВНЕСТИ у ЄРДР інше джерело ПІДТВЕРДЖЕННЯ ФАКТУ ЗЛОЧИНУ ВИКРАДЕННЯ МАЛОЛІТНЬОЇ ДИТИНИ – офіційний лист посла України у Австрії, який знаходиться у Департаменті з питань захисту дітей 01101 Київ, вул.. Еспланадна, 8/10, тел.. 0442898789

4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела;

ВИМАГАЮ ВНЕСТИ у ЄРДР такий короткий виклад обставин:
23.11.2022 р у м. Відень /Австрія/ групою невідомих осіб скоєно злочин /який триває донині/ групового викрадення 7-річного громадянина України Собченка Маркуса Володимировича 17.08.2015 р.н. який утримується невідомими особами на території Австрії з конкретними вимогами до матері-українки Собченко Анастасії Валентинівни 25.02.1995 р.н.

5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

ВИМАГАЮ ВНЕСТИ у ЄРДР такий перелік статей попередньої правової кваліфікації:
Факти злочинних дій у Заяві про злочин попадають під кваліфікаці. ст. 127 ч.2; ст. 142; ст. 146 ч.2,3; ст.. 147 ч.2; ст.. 255-257 КК України.
НАГАДУЮ ТА ПОПЕРЕДЖАЮ! – Досудове слідство проводиться виключно в рамках статей, заявлених у попередній правовій кваліфікації й виходити за межі цих статей не дозволено! Тому будь-яке невнесення будь-якої статті ККУ у попередній правовій кваліфікації надає змогу злодіям уникнути кримінального покарання, а той, хто приховає злодіїв та злочини, стаї поплічником злочину!

6) прізвище, ім’я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування;
7) інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань.

ВИМАГАЮ ОБОВ’ЯЗКОВО ВНЕСТИ у ЄРДР у інші обставини:
Злочин ТРИВАЮЧИЙ ДОНИНІ й ВІДБУВАЄТЬСЯ НА ТЕРИТОРІЇ ІНШОЇ КРАЇНИ, тому потребує:
1. Відрядження слідчого разом з перекладачем та матір’ю викраденої дитиниМаркуса – Собченко А. В. у країну Австрія для проведення слідства та притинення злочину викрадення дитини та утримання дитини у заручниках.
2. Звернутися до МЗС для забезпечення відрядження та проведення слідства за кордоном України

РОЗ’ЯСНЕННЯ: Законом ЗАБОРОНЕНО проведення опитування та буд-яких слідчих дій з малолітньою дитиною БЕЗ МАТЕРІ АБО БАТЬКА ДИТИНИ!
Я, ЯК ЗАКОННА РІДНА МАТИ моєї малолітньої ДИТИНИ Маркуса ЗАБОРОНЯЮ СЛІДЧИМ та будь-яким особам опитувати та спілкуватись з моїм сином Маркусом БЕЗ МОЄЇ ПРИСУТНОСТІ!
У випадку порушення моєї вимоги усі, хто буде спілкуватись з моїм сином Маркусом без моєї на те згоди та без моєї присутності будуть вважатись злочинцями з метою психічного насилля та психічного катування моєї малолітньої дитини!

12.12.2022 14:45 Собченко А.Б.


Правозахисник, член МТПЛ-УС
Сафроненко Юрій Андрійович
=GrafBorisfen= grafborisfen@gmail.com

Додаток 1:
Список відеодоказів на інтернетресурсі щоб ніхто не зміг знищити…
Усі відео мають тільки перші 10 секунд відеозапису ДОСТАТНІ ДЛЯ ВІДЕОДОКАЗУ ЗЛОЧИННИХ ДІЙ, як обґрунтування ОЧЕВИДНОСТІ ЗЛОЧИНІВ й достатні для обґрунтованого внесення до ЄРДР й НЕГАЙНОГО РОЗПОЧАТКУ СЛІДСТВА! У повному об’ємі відеодокази будуть подані У СУДІ!
Відеодоказ №1 https://coub.com/view/39rins  – відеоролик, на якому дитна заявляє мамі через шпальту у дверях: «мені буде КАПЄЦ!» й СПІЛКУЄТЬСЯ З МАМОЮ ЧЕРЕЗ ШПАЛЬТУ у дверному пройомі зафіксованих у привідчиненому вигляді дверей! Це таким чином соціальні служби Австрії ДАЮТЬ ПОСПІЛКУВАТИСЬ З рідною викраденою ними ДИТИНОЮ, щоб дитина НЕ ЗБІГЛА З КОНЦТАБОРУ!
Відеодоказ №2 https://coub.com/view/39ris7 – відеоролик де дитина ЗАПЕРТА злодіями та плаче через шпальту у дверях, не має змоги вийти до мами! Далі буде те, що дитина візьме стул й почне вибивати двері буцегарні, у якій заперли його злодії!
Відеодоказ №3 https://coub.com/view/39rj1m – відеоролик відеофіксації коли мати плаче й знімає через шпальту у дверях, як надсмотрщиця ганяється за її плачучим сином Маркусом.
Відеодоказ №4 https://coub.com/view/39rj78  – відеоролик відео фіксації двох ОЗБРОЄНИХ поліцаїв, які охороняють від матері зачинені двері до дитини
Відеодоказ №5 https://coub.com/view/39rjwe – відеоролик де поліцаї тримають маму Собченко Анастасію, щоб вона не зайшла до сина у клас
Відеодоказ №6 https://coub.com/view/39rjxg  – відеоролик де зафіксовано плач дитини, над яким знущаються поліцейські!
Відеодоказ №7 https://coub.com/view/39rk0c - відеоролік, де дитина Маркус скаржиться через шпальту у дверях мамі про РАСОВУ ДИСКРИМІНАЦІЮ, що йому злодії примушують казати ганьбу на УКРАЇНЦІВ!
Відеодоказ №7 https://coub.com/view/39rk7i   – відеоролик, на якому 2 ОЗБРОЄНИХ поліцая переводять силою плачучу викрадену дитину через коридор школи у столиці Австрії, що свідчить про знущання та катування дитини ОЗБРОЄНИМИ ПОЛІЦАЯМИ.
Відеодоказ №8 https://coub.com/view/39rk7i – повтор попереднього Відеодоказу №7,
Відеодоказ №9 https://coub.com/view/39rka3 – відеоролик відеофіксації подання заяви до Австрійської поліції про викрадення дитини Анастасією Собченко
Відеодоказ №10 https://coub.com/view/39rkf7  – відеоролик відео спілкування дитини по телефону під наглядом злодіїв, де видно результат дії психотропних речовин – дитина не може зв’язати пару слів й зовсім неадекватна!
Відеодоказ №11 https://coub.com/view/39rkhc – відеоролик про заяву матері про застосування злодіями медичних експериментів над дитиною про застосування транквілізаторів для катування дитини.
Відеодоказ №12 https://coub.com/view/39rki1 – відеоролик відеофіксації відмови поліцаїв Австрії від прийому Заяви про викрадення малолітньої дитини та катування дитини злодіями.
Відеодоказ №13 https://coub.com/view/39rkni  – відеоролик відео фіксації відбирання поліцаями паспорту Собченко Анастасії під час подання Заяви про злочин викрадення її дитини організованим злочинним угрупуванням.
Відеодоказ №14 https://coub.com/view/39rloe – відеоролик відеофіксації блокування та приховування дитини Маркуса від матері Собченко Анастасії! Вона гукає сина!


Додаток №2:
Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України ТОМ 2РОЗДІЛ ІІІ ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВОЛІ, ЧЕСТІ ТА ГІДНОСТІ ОСОБИ (ст.146-151)
Стаття 147. Захоплення заручників
 Об’єктом злочину є не тільки суспільні відносини, що забезпечують особисту волю людини, а й такі, що забезпечують безпеку особи, захопленої як заручника. По¬терпілим від злочину є фізична особа - заручник (див. коментар до п. 3 ч. 2 ст. 115 КК). Викрадення або позбавлення волі осіб, які мають міжнародний захист, за умов, що відповідають захопленню заручників, тягне відповідальність за ст. 444 КК (див. коментар до цієї статті).
 Об’єктивна сторона полягає в захопленні або триманні особи як заручника. Вчинення одного із зазначених діянь є достатнім для її встановлення.
Захоплення заручника - це його викрадання, яке може бути таємним або відкритим; воно може бути вчинене шляхом обману; супроводжуватися насильством, у тому числі із застосуванням зброї, або може обійтися без такого насильства. Оскільки ви¬крадення людини є одним із способів захоплення заручників, то дії винної особи при застосуванні нею такого способу достатньо кваліфікувати лише за ст. 147 КК. Разом з тим, якщо викрадення людини буде супроводжуватися обтяжуючими обставинами, які містяться у ст. 146 КК і не передбачені ст. 147 КК, то такі дії необхідно кваліфіку¬вати за сукупністю ч. 2 ст. 146 та ст. 147 КК.
Тримання заручника - це, як правило, логічний наслідок його захоплення, хоча тримання може здійснюватися і особою, яка не брала участі у захопленні. Також три¬мання може бути здійснене і без попереднього захоплення заручника. Тримання - це позбавлення заручника волі, коли йому забороняють залишати певне місце або уне¬можливлюють це зробити. Як і при викраденні людини, тримання заручника може супроводжуватися обтяжуючими обставинами, що зазначені в ч. 2 ст. 146 КК і не передбачені ст. 147 КК. У такому разі дії особи також кваліфікуються за сукупністю ч.  2 ст. 146 та ст. 147 КК.
Злочин вважається закінченим з моменту захоплення потерпілого або з моменту фактичного позбавлення заручника права вільно пересуватися. Подальші насильниць¬кі дії щодо заручника, якщо вони утворюють самостійні злочини, кваліфікуються додатково за іншими статтями Особливої частини КК.
 Суб’єктивна сторона. Вина - прямий умисел. Обов’язковою ознакою цього злочину є також мета. Згідно з диспозицією ч. 1 ст. 147 КК особа вчинює злочин з метою спонукання родичів затриманого, державної або іншої установи, підприємства чи організації, фізичної або службової особи до вчинення чи, навпаки, утримання від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника. Злочинець пов’язує звільнення заручника із задоволенням вимог, які він висуває вказаним вище особам, органам державної влади чи іншої установи (це, наприклад, вимога надання зброї, звільнення заарештованого, надання транспортних засобів тощо).
 Суб’єкт злочину - особа, яка досягла 14-річного віку. У разі вчинення службо¬вою особою з використанням своїх службових повноважень дій, зазначених у ст. 147 КК, вони кваліфікуються за сукупністю цієї статті та ст. 365 або ст. 3651 КК.
 У частині 2 ст. 147 КК передбачені такі обставини, що обтяжують відпові¬дальність: вчинення цього злочину щодо неповнолітнього або організованою групою, або якщо вчинені дії були поєднані з погрозою знищення людей, або якщо вони спри¬чинили тяжкі наслідки.
Неповнолітній - потерпіла особа, якій на час захоплення або тримання її як за¬ручника не виповнилося 18 років.
Організована група - див. коментар до ч. 3 ст. 28 КК.
Дії, що були поєднані з погрозою знищення людей, - це випадки погрози вбивства однієї чи більше осіб (до їх необмеженого кола). Погроза може стосуватися як самого заручника (наприклад, особа загрожує підірвати будівлю, у якій перебуває затрима¬ний), так і інших осіб (наприклад, близьких родичів заручника або осіб, які будуть намагатися його звільнити). Докладніше про зміст цієї обставини див. коментар до ст. 129 КК. Погроза вбивством охоплюється злочином, передбаченим ч. 2 ст. 147 КК і не потребує додаткової кваліфікації.
Тяжкими наслідками можуть бути визнані смерть однієї чи декількох осіб, само¬губство потерпілого, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень хоча б одній особі або середньої тяжкості тілесних ушкоджень кільком потерпілим, спричинення великої ма¬теріальної шкоди (наприклад, внаслідок вибуху), тривала дезорганізація роботи уста¬нови, підприємства чи організації. Ставлення винного до цих наслідків може бути як умисним, так і необережним. «Дії особи, яка вчинила злочин, передбачений ст. 147 КК, і умисно вбила заручника, мають кваліфікуватися за ч. 2 цієї статті за ознакою спричи¬нення тяжких наслідків і за п. 3 ч. 2 ст. 115 КК» (п. 7 абз. 3 ППВСУ «Про судову прак¬тику в справах про життя та здоров ’я особи» від 7лютого 2003р. № 2).

Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. РОЗДІЛ II ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ'Я ОСОБИ (ст.115-145)
Стаття 127. Катування
 Катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізич¬ного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, у тому числі отримати від нього або іншої особи відомості чи визнання, або з метою покарати його чи іншу особу за дії, скоєні ним або іншою особою чи у скоєнні яких він або інша особа підозрюється, а також з метою за¬лякування чи дискримінації його або інших осіб -
карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.
 Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, -
караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.
(Стаття 127 у редакції законів України № 2322-ІУ від 12 січня 2005р., № 270-УІ від 15 квітня 2008 р. та № 1707-УІ від 5 листопада 2009р.)
 Під мученням слід розуміти дії, що заподіяли потерпілому страждання шляхом тривалого позбавлення їжі, пиття, тепла, залишення його у шкідливих для здоров’я умовах та інші подібні дії.
 Інші насильницькі дії можуть мати вираження у мордуванні, тобто діях, пов’язаних із багаторазовим або тривалим спричиненням болю (щипання, шмагання, нанесення численних, але невеликих ушкоджень тупими чи гостроколючими пред¬метами, застосування термічних факторів тощо), посяганні на статеву недоторканість, заподіянні тілесних ушкоджень тощо.
 Злочин вважається закінченим із моменту настання наслідків у вигляді заподі¬яння потерпілому сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання, а також причинного зв’язку між вказаними діяннями і наслідками. Заподіяння під час катування потерпілому умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження за обста¬винами, що обтяжують кримінальну відповідальність за цей злочин, або умисного тяжкого тілесного ушкодження потребує додаткової кваліфікації за ч. 2 ст. 122 КК або частинами 1 чи 2 ст. 121 КК.
 Якщо катування було поєднане з незаконним позбавленням волі, зґвалтуванням, насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом, то вчинене належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 127 та відповідно до статей 146, 152 чи 153 КК.
 Із суб’єктивної сторони злочин характеризується умисною формою вини та на¬явністю спеціальної мети - примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що супе¬речать її волі, у тому числі отримати від потерпілого або іншої особи відомості чи визна¬ння, покарати його чи іншу особу за дії, скоєні ним або іншою особою чи у скоєнні яких він або інша особа підозрюються, або залякування чи дискримінація його або інших осіб.
 Суб’єктом катування є осудна особа, яка досягла 16-річного віку.
 Обставинами, що обтяжують кримінальну відповідальність за катування, є: вчинення таких діянь повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з мо¬тивів расової, національної чи релігійної нетерпимості (ч. 2 ст. 127 КК).
Про вчинення злочину повторно див. коментар до ст. 32 КК. Про вчинення зло¬чину за попередньою змовою групою осіб див. коментар до ч. 2 ст. 28 КК. Про вчинен¬ня злочину з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості див. коментар до п. 14 ч. 2 ст. 115 КК.
Дії службової особи, яка при перевищенні влади або службових повноважень чи примушуванні давати показання застосувала катування, повинні кваліфікуватися за сукупністю злочинів: за відповідною частиною ст. 127 КК та частинами 2 чи 3 ст. 365 КК, ч. 2 ст. 365[1], або за ч. 2 ст. 373 КК.
http://mego.info//-127-#:~:text=',127).


 У статті 28 Основного закону України закріплено, що жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.

Проведення дослідів на законних підставах вимагає дотримання наступних умов:
Досліджуваним може бути тільки доросле дієздатна особа віком від 18 років, за його вільною згодою (ч.3 ст.281 Цивільного кодексу України).
Повинні бути виконані всі застереження ст.16 Конвенції про права людини та біомедицину, а саме:
співмірність ризиків і потенційної користі;
відсутність альтернативи з таким же рівнем ефективності (наприклад, якщо експеримент з аналогічним успіхом можна провести на тваринах);
попереднє проходження незалежної експертизи з приводу наукової цінності і етичної прийнятності, затвердження проекту запланованого дослідження компетентним органом;
інформованість учасників експерименту про їхні права, гарантії та способи захисту;
наявність добровільної згоди в документальній формі, з чітким і конкретним змістом;
можливість учасника безперешкодно відкликати свою згоду в будь-який момент.
Відповідно до ст.45 Основ законодавства України про охорону здоров’я, медико-біологічні дослідження на людях допускаються при сукупності таких ознак:
суспільної користі;
наукової обґрунтованості;
гласності результатів і способів їх застосування;
переважання потенційного успіху над ризиком спричинення шкоди здоров’ю / життя;
повної інформованості і добровільної згоди з боку повнолітньої дієздатної фізичної особи;
збереження лікарської таємниці (в публікаціях дотримується анонімність піддослідних).
Проведення дослідів на військовополонених, в’язнів, хворих (в тому числі невиліковно), недієздатних і неповнолітніх в Україні заборонено, незалежно від їх згоди. Також не допускається здійснення експериментальних терапевтичних заходів по відношенню до пацієнтів, діагноз яких відрізняється від мети конкретного дослідження.

Стаття 257. Бандитизм
Організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі -караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.
Коментар:
1. Бандитизм - різновид організованої злочинної діяльності, яка включає: 1) організацію озброєної банди; 2) участь у банді; 3) участь у нападі, вчинюваному бандою. Для притягнення особи до відповідальності за ст. 257 достатньо вчинення нею хоча б однієї із зазначених дій.
Визначальним для вирішення питань відповідальності за ст. 257 КК є поняття банди. Пленум Верховного Суду України своєю постановою N 13 від 23 грудня 2005 р. запропонував розуміння банди, виходячи з якого банда може становити собою не лише злочинну організацію, а й організовану групу, а її метою може бути вчинення лише одного нападу, який потребує ретельної тривалої підготовки.
2. Незалежно від того, що розуміти під бандою - лише злочинну організацію чи й організовану групу, вирішальне значення для застосування ст. 257 має встановлення таких специфічних для банди рис, як: а) озброєність; б) мета нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих громадян. Озброєність банди характеризується двома чинниками. Об'єктивно банда буде озброєна тоді, коли хоча б у одного з її учасників є предмети, які спеціально пристосовані для враження людей, не мають іншого (господарського, спортивного) призначення та на які поширюється спеціальний правовий режим (вони є об'єктом дозвільної системи або носіння їх громадянам заборонено). Це вогнепальна і холодна військова, мисливська і спортивна зброя, саморобна чи перероблена зброя (зокрема, обрізи), вибухові пристрої, інші аналогічні пристосування. При визначенні того, чи належать певні предмети до вогнепальної, холодної зброї, вибухових пристроїв, потрібно враховувати роз'яснення, які містяться у пунктах 2 - 4, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 від 26 квітня 2002 р.
Разом з тим слід мати на увазі, що у зазначеній постанові питання про правовий статус пневматичної зброї, пристроїв для стрільби газовими, гумовими та іншими аналогічними зарядами вирішується стосовно не ст. 257, а статей 262 і 263. Тому відповідні положення не можуть бути прямо застосовані для визначення наявності чи відсутності озброєності як ознаки банди.
Наявність пневматичних чи газових рушниць, пістолетів, револьверів, метальних, електрошокових чи інших аналогічних пристроїв має враховуватися як озброєність банди за умови, що вони належать до типів, використання яких громадянами потребує спеціального дозволу (зокрема пневматична зброя зі швидкістю польоту кулі понад 100 м/сек., газові пістолети і револьвери, газові балони, споряджені газом нервово-паралітичної дії). Використання бандитами зброї, на яку в установленому порядку видано дозвіл, не виключає озброєності банди.
За суб'єктивною ознакою озброєність банди передбачає, що про наявність зброї і готовність її застосувати знають інші члени банди.
Мета нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб означає, що банда прагне досягнути злочинного результату за допомогою насильства або створення реальної загрози його застосування, діяти раптово, агресивно.
3. Об'єктивна сторона бандитизму включає вчинення хоча б однієї з таких дій:
1) організацію банди;
2) участь у банді;
3) участь у нападі, вчинюваному бандою.
Організація банди та участь у банді за своїми суттєвими ознаками не відрізняються від аналогічних дій, які є ознаками злочину, передбаченого ст. 255. При цьому організатор або учасник банди не обов'язково повинен брати участь у вчинюваних бандою нападах.
Участь у нападі, вчинюваному бандою, означає виконання дій, які становлять собою напад, зокрема застосування насильства чи створення реальної загрози його застосування до працівників підприємств, установ, організацій чи до окремих громадян. Участь у нападі, вчинюваному бандою, можуть брати як члени цієї злочинної організації, так й інші особи, які не є учасниками банди. Таким чином, відповідальність за бандитизм (як виконавці) можуть нести й особи, які не вступили до банди. У випадку, коли особа не виконує об'єктивну сторону нападу, а сприяє банді в інший спосіб (надає транспорт, переховує бандитів тощо), вона підлягає відповідальності як пособник бандитизму.
Участь у нападі, вчинюваному бандою, наявна й тоді, коли в конкретному епізоді брали участь лише окремі її члени (тобто, не банда у повному складі), навіть один бандит за умови, що відповідне сприяння цьому нападові здійснювала банда як злочинне об'єднання. При цьому використання зброї в процесі нападу не є обов'язковим.
Момент закінчення злочину, передбаченого ст. 257, слід визначати з урахуванням того, в якій формі вчинюється бандитизм. Не викликає сумніву, що участь у банді та участь у нападі, вчинюваному бандою, передбачає те, що відповідне стійке озброєне злочинне об'єднання - банда - вже існує. Що ж до організації озброєної банди, то момент закінчення аналізованого злочину у такій формі в теорії і на практиці визначається неоднозначно. Традиційним є підхід, за яким цей злочин з усіченим складом вважається закінченим з початку дій, спрямованих на виникнення банди, незалежно від їх успішності, результативності, тобто незалежно від того, чи вдалося створити банду і чи вчинила вона напади.
Проте Пленум Верховного Суду України у постанові N 13 від 23 грудня 2005 р. зазначає, що дії обвинувачених в організації банди можна кваліфікувати як закінчений бандитизм лише тоді, коли банду вже організовано. Організаційна ж діяльність, яка не дала такого результату, може розцінюватися як замах на бандитизм (тобто Пленум Верховного Суду України визнав можливість замаху на злочин з усіченим складом).
У цій самій постанові міститься й інша суперечлива теза, яка стосується оцінки стійких об'єднань, які, щоб дістати зброю, вчинюють напади на військовослужбовців, працівників правоохоронних органів тощо. Зазначається, що "уже в момент нападу з метою заволодіння зброєю ці об'єднання стають бандою, оскільки в такий спосіб її члени озброюються". Виходячи з тлумачення моменту закінчення бандитизму, якого дотримується Пленум Верховного Суду України, такі дії не можна кваліфікувати як закінчений злочин, оскільки на момент початку нападу стійкого озброєного об'єднання ще не існує. У випадку ж, коли зброєю заволодіти не вдалося, про наявність закінченого бандитизму говорити тим більш безпідставно.
4. Суб'єктом бандитизму є осудна особа, яка досягла 14-річного віку.
5. Суб'єктивна сторона бандитизму характеризується умисною виною та спеціальною метою - здійснення нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих громадян. При цьому винний повинен усвідомлювати, що його діяльність пов'язана з бандою, розуміти свою конкретну роль у ній. Розуміючи ці ознаки, особа усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій, а також передбачає настання наслідків у вигляді загрози громадській безпеці, оскільки знає, що суттю банди є здійснення нападів. Крім того, винний бажає або свідомо допускає настання таких наслідків.
6. Окремі злочини, вчинені в ході бандитизму, кваліфікуються за сукупністю ст. 257 та відповідних статей Особливої частини КК про відповідальність за посягання проти особи, власності, авторитету органів державної влади тощо.
Незаконне заволодіння чи незаконне придбання вогнепальної зброї, вибухових пристроїв з метою використання при бандитизмі слід кваліфікувати за сукупністю зі ст. 262 або ч. 1 ст. 263.
* * *
Постанова Пленуму Верховного Суду України N 13 від 23 грудня 2005 р. "Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями" (пункти 16 - 26).
Постанова Пленуму Верховного Суду України N 3 від 26 квітня 2002 р. "Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами" (пункти 2 - 4, 7, 26)